L'orage - Pierre Bachelet

Le vent peignait la mer en blanc

Les vagues dansaient en murmurant

Leur indéchiffrable message

Il y avait jusqu’au pieds des dunes

Comme un très long frisson d'écume

Qui venait caresser la plage

Tout était vrai

A l’Est les bâtiments blancs

Disparaissaient dans l’air brûlant

Comme s’ils dansaient dans les mirages

Et cela faisait bien vingt ans

Que la terre, les bêtes et les gens

Attendaient que viennent l’orage

Le temps passait avec une lenteur extrême

Ils étaient étendus tous deux

Dans un endroit de sable creux

A quelques mètres du rivage

Lui avait les paupières baisées

Comme pour mieux s’abandonner

Quand elle caressait son visage

Tout était vrai

Le monde c'était leur bonheur

Leur peau brûlée par la chaleur

L’amour qu’on fait sur une plage

Ils étaient tout à leur plaisir

De loin ils entendaient venir

Les premières gouttes de l’orage

Il la serra contre lui

Il leva le bras droit

Et un éclair les foudroya

Вітер пофарбував море в білий колір

Хвилі танцювали шепотом

Їхнє незрозуміле повідомлення

Спускалися до дюн

Як дуже довгий тремтіння піни

Хто прийшов пестити пляж

Це все було правдою

На сході білі будівлі

Зник у палаючому повітрі

Ніби танцювали в міражах

І минуло двадцять років

Що земля, звірі й люди

В очікуванні приходу грози

Час йшов надзвичайно повільно

Вони обидва лежали

На місці порожнистого піску

Кілька метрів від берега

У нього були опущені повіки

Ніби краще здатися

Коли вона пестила його обличчя

Це все було правдою

Світ був їхнім щастям

Їхня обпалена спекою шкіра

Любов, яку ми займаємося на пляжі

Вони були повністю щасливі

Здалеку почули, що йде

Перші краплі грози

Він обійняв її

Він підняв праву руку

І блискавка вдарила їх