Destinée - Pierre Bachelet

L’a pris sa vie que ses parents lui ont donnée

Appris le cri parc’que la vie c’est compliquée

Eté trahi parc’qu'à l'école c’est obligé

Appris la vie parc’que c'était sa destinée

L’a pris la vie parc’qu’il n'était pas le plus fort

Appris le cri parc’que les faibles ont toujours tort

Eté trahi parc’qu’on dit le silence est d’or

Appris la vie mais en le payant le prix fort

L’a pris des coups que ses parents lui ont donnés

Tendu la joue parc’que la vie c’est compliqué

Rien dit du tout parc’qu'à l'école c’est obligé

Toujours debout parc’que c'était sa destinée

L’a pris des coups parc’qu’il n'était pas le plus fort

Tendu la joue parc’que les faibles ont toujours tort

Rien dit du tout parc’qu’on dit le silence est d’or

Toujours debout mais en le payant le prix fort

L’a pris l’avis de ceux qui savent conseiller

L’a pris l’outil parc’qu’il faut apprendre un métier

Eu des soucis parc’qu’il faut payer son loyer

Mais pas soumis parc’que c'était sa destinée

L’a pris l’avis parc’que le choix n’est pas bien grand

L’a pris l’outil parc’qu’on n’vit pas de l’air du temps

Eu des soucis parc’qu’il faut avoir des enfants

Mais pas soumis parc’que personne n’est géant

Petit Boulot de ceux qui savent conseiller

Des haricots parc’qu’il faut avoir un métier

Marié trop tôt parc’qu’il faut payer son loyer

Sans courber l’dos parc’que c'était sa destinée

Petit Boulot parc’que le choix n’est pas bien grand

Des haricots parc’qu’on n’vit pas de l’air du temps

Marié trop tôt parc’qu’il faut avoir des enfants

Sans courber l’dos parc’que personne n’est géant

L’a fait sa vie comme d’autres ont peur de se noyer

L’a réussie, ses deux enfants sont bacheliers

Pris le fusil pour faire la guerre en appelé

Rev’nu blessé parc’que c'était sa destinée

Riant de tout comm' si c'était la solution

Revenu fou comme les trois roses à son balcon

Pris le fusil au beau milieu de son salon

Il est parti avant de finir son sillon

Parti debout comm' pour un' guerre en appelé

Tendu la joue que ses parents lui ont donnée

Pris le fusil de ceux qui savent se noyer

Il a tiré parc’que c'était sa destinée

Devenu fou au beau milieu de son salon

Parti debout comm' si c'était la solution

Pris le fusil, ses deux enfants sont bacheliers

Repris sa vie parc’que c'était sa destinée

Забрав у нього життя, яке йому дали батьки

Навчився плакати, тому що життя складне

Зрадили, бо в школі це обов’язково

Пізнав життя, бо це була його доля

Забрав його життя, бо він не був найсильнішим

Навчився кричати, бо слабкі завжди не праві

Зрадили, бо кажуть, що мовчання – золото

Пізнав життя, але заплатив велику ціну

Забрав його від побоїв, які йому нанесли батьки

Підвернув щоку, бо життя складне

Взагалі нічого не сказав, тому що в школі це обов'язково

Все ще стоїть, бо це була його доля

Взяв його побити, бо він не був найсильнішим

Підвернув щоку, бо слабкий завжди неправий

Взагалі нічого не сказано, бо кажуть, що мовчання – золото

Все ще стоїть, але платить повну ціну

Він скористався порадами тих, хто вміє порадити

Взяв інструмент, тому що треба навчитися ремеслу

Виникли проблеми, тому що ви повинні платити за оренду

Але не підкорився, бо такою була його доля

Взяла, бо вибір не дуже великий

Взяв інструмент, тому що ми не живемо духом часу

Мав хвилювання, бо ти мусиш мати дітей

Але не подано, тому що ніхто не є гігантом

Маленька робота тих, хто вміє порадити

Боби, бо треба мати роботу

Одружився надто рано, бо треба платити за оренду

Не згинаючи спини, бо це була його доля

Маленька робота, тому що вибір не дуже великий

Боби, тому що ми живемо не за духом часу

Вийшов заміж занадто рано, бо треба мати дітей

Без згинання спини, тому що ніхто не є гігантом

Зробив це своїм життям, як інші бояться втопитися

Вдалося, двоє її дітей – випускники середньої школи

Взяв рушницю, щоб вести війну за викликом

Повернувся боляче, бо це була його доля

Сміятися над усім, ніби це було рішення

Повернувся божевільний, як три троянди на своєму балконі

Піймав пістолет посеред вітальні

Він пішов, перш ніж закінчити свою борозну

Залишив стояти як на війну кликав

Підвернув щоку, яку йому дали батьки

Взяли рушницю у тих, хто вміє топити

Він стріляв, бо це була його доля

Зійшов з розуму посеред своєї вітальні

Підійшов, ніби це було рішенням

Забрали рушницю, двоє його дітей мають атестати середньої школи

Повернув її життя, бо це була її доля