I'll Get By - Pianos Become The Teeth

I used to listen to my life,

I was so put together,

I chose what I wanted to be in that age of chasing sand,

the age of believing in everything,

but I couldn’t save you,

I couldn’t save what was taken away,

and I’m still singing, and you still can’t stay.

You «loved life,"and those words have lasted,

I just wish I would have had ears for more than what you said

because I still feel the lack long after.

Such a light body, such a quiet gait leaving behind the weight of the world,

I’ll always think it was too early to lose your shine,

I guess the means that ends us means nothing,

I just hope it’s the peace we all need,

Because I could love and drown in your God damned smile lines,

but I think I burnt up watching you rallying to stay alive,

and I guess that’s fine.

It seems we all get sick,

we all die in some no name hospital with the same colored walls,

and I guess that’s fine,

but I want to swallow, I want to stomach, I want to live.

It’s been a rough while and some days are worse than others,

there’s no proper way to feel, no mirth, no levity, no amazing grace,

just a flame on a lake floating away,

I can’t let you lay,

I want you to know, I’m learning patience against my will,

I want you to know, I’ll get by, always barely scraping

with just a hunger, with just a heart apart,

it’s a hell of a thing.

Раніше я слухав своє життя,

Я був так зібраний,

Я вибрав, ким хотів бути у ту епоху погоні за піском,

вік віри у все,

але я не зміг тебе врятувати,

Я не міг зберегти те, що забрали,

і я все ще співаю, а ти все ще не можеш залишитися.

Ти «любив життя», і ці слова тривали,

Я просто хотів би чути більше, ніж ви сказали

тому що я ще довго відчуваю нестачу.

Таке легке тіло, така тиха хода, залишаючи позаду вагу світу,

Я завжди вважаю, що зарано втрачати свій блиск,

Мені здається, що засоби, що ставлять нам мету, нічого не значать,

Я просто сподіваюся, що це мир, який нам усім потрібен,

Тому що я могла б полюбити й потонути в твоєму проклятому посмішці,

але мені здається, що я згорів, дивлячись, як ти збираєшся, щоб залишитися в живих,

і я припускаю, що це добре.

Здається, ми всі хворіємо,

ми всі вмираємо у якоїсь безіменної лікарні зі стінами однакового кольору,

і я думаю, що це добре,

але я хочу ковтати, я хочу шлунок, я хочу жити.

Це був важкий час, і деякі дні гірші за інші,

немає належного способу відчути, немає веселя, не легкості, немає дивовижної витонченості,

просто полум’я на озеро, що пливе,

Я не можу дозволити тобі лежати,

Я хочу, щоб ви знали, що я вчуся терпінню проти своєї волі,

Я хочу, щоб ви знали, я впораюся, завжди ледве шкрябаючи

лише з голодом, лише з розлученим серцем,

це пекельна річ.