Leuchtendes Schweigen - Peter Maffay

Leuchtendes Schweigen, so hell wie tausend Sonnen.

Band zwischen den Welten so still und klar.

Tief in unsren Herzen, so stark wie tausend Meere.

Dort wartet die Wahrheit aus weißem Licht.

Nur ein weiter Weg, den du einsam gehst, führt dich je dorthin.

Leuchtendes Schweigen.

Ein Lied aus tausend Farben.

Klang ewiger Stille, die alles weiß.

«Ich weiß, du hast jetzt viele Fragen», lächelte der Regenbogen,

«Denn du hast mich auch nicht verstanden…

Warum drehst du nicht an deinem Stein, um zu erleben, wie trostlos eine Welt

ohne

Liebe ist?»

Tabaluga murmelte die Formel…

Ein durchdringender Rhythmus, der wie ein Herzschlag tief aus der Erde kam,

Ließ den Boden unter Tabaluga erzittern.

Wo eben noch die Sonne glühte, standen

Nun mehrere mattglänzende Kugeln am schwarzen Himmel und warfen ein kaltblaues

Licht auf eine Gruppe von Wesen, die sich im Takt einer seltsamen Musik

Auf Tabaluga zu bewegten.

«Erkennungsnummer — password — voice control.»

Tabaluga traute seinen Ohren nicht.

«Was redest du da?

Ich versteh' kein Wort.»

«Analyse… unbekannter… Besucher.

Intelligenzquotient… wird… ermittelt.

Schalte um auf Klartext.»

Tabaluga kam einen Schritt näher.

«Ich bin Robotron, das vollkommenste Wesen des Universums.

Ich weiß alles, ich kann alles, ich verstehe alles.

Ich bin perfekt.»

«Dann kannst du mir doch sagen, was Liebe ist.»

«Liebe… Liebe… Liebe… Katalog Gefühl, falsche Datei — Gefühl…

Verboten… memory overflow.»

«Was denn», staunte Tabaluga, «ihr habt kein Gefühl?»

Світла тиша, яскрава, як тисяча сонць.

Зв'язок між світами такий тихий і ясний.

Глибоко в наших серцях, міцні, як тисяча морів.

Там чекає правда білого світла.

Тільки довга дорога, якою ти йдеш самотнім, приведе тебе туди.

Світла тиша.

Пісня тисячі кольорів.

Звук вічної тиші, що знає все.

«Я знаю, що зараз у вас багато запитань», — посміхнулася веселка,

— Бо ти мене теж не зрозумів...

Чому б вам не перевернути свій камінь, щоб відчути, наскільки безлюдний світ

без

Кохання це?"

Табалуга пробурмотів формулу…

Пронизливий ритм, що лунав, як биття серця, з глибини землі,

Змушував землю під Табалугою.

Стоячи там, де все ще світило сонце

Тепер кілька матових блискучих кульок у чорне небо кинув і холодну блакитну

Світло на групу істот, що рухаються в такт дивної музики

Рухався в сторону Табалуги.

«Ідентифікаційний номер — пароль — голосове керування».

Табалуга не повірив своїм вухам.

"Про що ти говориш?

Я не розумію жодного слова».

«Аналіз... невідомий... відвідувач.

Коефіцієнт інтелекту... визначається...

Перейти на звичайний текст».

Табалуга підійшов на крок ближче.

«Я — Роботрон, найдосконаліша істота у Всесвіті.

Я все знаю, я все можу, я все розумію.

Я ідеальний».

— Тоді ти можеш сказати мені, що таке любов.

«Любов... кохання... кохання... почуття каталогу, неправильний файл — відчуття...

Заборонено… переповнення пам’яті».

«Що, — здивувався Табалуга, — не відчуваєш?»