Cindy and the Octopus - Peter Himmelman

Now, you don’t know me, but I’m an octopus

I live at the bottom of the ocean, and I’m pretty nice

At least that’s what Cindy says

Cindy, Cindy Cindy went down to the seashore with a note that she wrote with a

crayon.

She put that note in a bottle then she put that bottle in her hand.

She put that bottle in her hand.

She threw that bottle as hard as she could,

And she threw pretty good.

That bottle was floating on the water like a piece

of wood

Now the first to find himself the bottle was a long-whiskered, dark brown seal.

He put the whole thing in his mouth and said, «This don’t taste like my kinda

meal.»

Yeah, this don’t taste like my kinda meal."

Now the next one to find the botbe was an octopus who could read.

That sukah could read.

He said to himself, «this is real good news indeed.»

Now the note said «I'm a girl named Cindy.

I’m as lonesorne as I could be.

I’m just sittin' on the edge of the water.

Just waitin' for some company.

««waitin' for some company.»

And the Octopus never swam so swiftly before.

He was headed for the shore

thinkin, «Cindy won’t be lonesome anymore» Girl you will never be lonesome

Cindy Cindy.

Cindy.

Cindy.

Cindy.

Cindy.

Cindy

Now Cindy and the octopus payed in the afternoon sun.

When the Octopus put his

tentacles around her, her loneliness was done.

Yeah, her loneliness was done.

And they saw each other so many times that day.

What can I say.

Cindy and the Octopus are friends in every way.

Cindy and the Octopus are

friends to this very day.

Cindy’s hair is red and the Octopus bald and gray

Cindy.

Talkin' 'bout a girl named Cindy

Ви мене не знаєте, але я восьминіг

Я живу на дні океану, і мені дуже добре

Принаймні так каже Сінді

Сінді, Сінді Сінді спустилася на берег моря із запискою, яку вона написала

олівець.

Вона поклала цю записку в пляшку, а потім поклала цю пляшку в руку.

Вона поклала ту пляшку в руку.

Вона кинула цю пляшку так сильно, як могла,

І кидала вона досить добре.

Ця пляшка плавала на воді, як шматок

деревини

Тепер першим, хто знайшов пляшку, був темно-коричневий тюлень з довгими вусами.

Він поклав все в рот і сказав: «Це на смак не схоже на мій

їжа.»

Так, на смак це не схоже на мою їжу".

Тепер наступним, хто знайшов бота, був восьминіг, який умів читати.

Той суках міг читати.

Він сказав собі: «Це справді гарна новина».

Тепер у записці було написано: «Я дівчина на ім’я Сінді.

Я настільки самотній, наскільки міг би бути.

Я просто сиджу на краю води.

Просто чекаю компанії.

««чекати компанії».

І восьминіг ніколи раніше не плавав так швидко.

Він прямував до берега

думаю, «Сінді більше не буде самотньою» Дівчинко, ти ніколи не будеш самотньою

Сінді Сінді.

Сінді.

Сінді.

Сінді.

Сінді.

Сінді

Тепер Сінді та восьминіг розплачувалися на післяобідньому сонці.

Коли Восьминіг поставив своє

щупальця навколо неї, її самотність було покінчено.

Так, з її самотністю покінчено.

І вони бачилися стільки разів того дня.

Що я можу сказати.

Сінді та Восьминіг друзі в усіх відношеннях.

Сінді та восьминіг є

друзі до цього дня.

Волосся Сінді руде, а Восьминіг лисий і сивий

Сінді.

Розмова про дівчину на ім’я Сінді