Antarctica - Peter Adams

I can recall the waves on the shore

That battered the beach with water and more

Full in the air and deep in the ground

I was not alone for miles around

Eyes in the greenest jungles of mine

Would wander around the vines

And in the plains the wind and the rain

With seasons would come and go

And how my gardens grew

How they would twist all through the air

But gone is the fire that warmed me at night

That kept me alive and kept me bright

I’ve drifted far from the colors above

The faces of friends and the ones that I loved

And how my gardens grew

How they would twist all through the air

I cry for the mountains, sing for the shore

And sway for my lost allure

The cold and the darkness have swallowed me up

And famished my love for this life

So I moan in this desolate home and sing my sacred songs again

Let the grinding stones come feast on my bones

I’ll cry for more

Я пам’ятаю хвилі на березі

Це забило пляж водою і багато іншого

Повний у повітрі та глибоко в землі

Я був не один на милі навколо

Очі в моїх найзеленіших джунглях

Поблукав би по лозах

А на рівнинах вітер і дощ

Пори року приходили й йшли

І як росли мої сади

Як би вони крутилися по повітрю

Але зник вогонь, який зігрівав мене вночі

Це тримало мене в живих і залишало мене яскравим

Я далеко відійшов від кольорів вище

Обличчя друзів і тих, кого я любив

І як росли мої сади

Як би вони крутилися по повітрю

Я плачу за горами, співаю за берегом

І погойдатися для моєї втраченої привабливості

Холод і темрява поглинули мене

І зголодніла моя любов до цього життя

Тож я стогну в цьому спустошеному домі і знову співаю свої святі пісні

Нехай точильні камені ласують моїми кістками

Я буду плакати ще