Joulukuu - Pesso

Mä luulen et tää kaikki oli jo aivan varmaa

Mä laitan sulle viestiä et mä taisin rakastuu

Mut se koko joulukuu oli niin sateinen ja harmaa

Olis pitäny jo siitä arvaa ettet sä takas

Sadepisarat vasten mun ikkunaa pakottaa mut vasten tahtoani kodin vangiks

Tuut sä käymää jos mä laitan kahvin tippumaa?

Vartin päästä se varmasti olis valmis

Vaik sä asut ihan lähellä nii en mä haluu kävellä sun talon ohi enää

Kai on parempi mitä vähemmän mä mietin mut kuka päättää miten miehen mieli elää

Mä luulin et tää kaikki oli jo aivan varmaa

Mä laitan sulle viestin et mä taisin rakastuu

Mut se koko joulukuu oli niin sateinen ja harmaa

Olis pitäny jo siitä arvaa ettet sä takas tuu

Wo-o-oh-oh

Ois pitäny jo arvaa

Wo-o-oh-oh

Ettei mikää oo nii varmaa

Wo-o-oh-oh

Ois pitäny jo arvaa

Jos on niin sateinen joulukuu

Kahvi on jo jäähtyneenä mukissa, mä kaadoin vaik et tuliskaa

Mä tiesin kyl

Se on pelottavaa miten syvällä voi elää omis mielikuvissaan ja mä oon miettiny

Et mitä jos et oliskaan kaivannu aurinkoo vaa hyväksyisit et tää elämä on välil

harmaata

Kai mä siit vaan saan sit jotai nautintoo et kaikki tuntuu vähän epävarmalta

Nii erilailla maailmaa tarkastellaan, kai siks on vaikee nähdä tarkotusta

Sun mieles musta näyttää valkoselta, mut et ymmärrä miltä se tuntuu musta

Mä astun ulos ekaa kertaa moneen viikkoon, kai mul on masennukseen taipumusta

Mut en muista enää miten kauan siit on ku joulukuul ei ollu tällast vaikutusta

Mä luulin et tää kaikki oli jo aivan varmaa

Mä laitan sulle viestin et mä taisin rakastuu

Mut se koko joulukuu oli niin sateinen ja harmaa

Olis pitäny jo siitä arvaa ettet sä takas tuu

Wo-o-oh-oh

Olis pitäny jo arvaa

Wo-o-oh-oh

Ettei mikää oo nii varmaa

Wo-o-oh-oh

Olis pitäny jo arvaa

Jos on niin sateinen joulukuu

Olis pitäny jo arvaa

Olis pitäny jo arvaa

Jos on niin sateinen joulukuu

Я думаю, що все це вже було цілком певним

Я надсилаю тобі повідомлення, що, здається, я закохався

Але весь грудень був таким дощовим і сірим

Тобі вже сподобалося, мабуть не повернешся

Краплі дощу проти мого вікна змушують мене проти моєї волі бути в’язнем мого дому

Ти підійдеш, якщо я зварю каву?

Через чверть години він був точно готовий

Хоча ти живеш дуже близько, я більше не хочу проходити повз твій будинок

Я думаю, що краще, чим менше я думаю, але хто вирішує, як жити розум людини

Я думав, що все вже цілком певно

Я надішлю тобі повідомлення, що, здається, я закохався

Але весь грудень був таким дощовим і сірим

Ти вже думав, що не повернешся

Во-о-о-о

Треба було вже здогадатися

Во-о-о-о

Що ніщо не є таким певним

Во-о-о-о

Треба було вже здогадатися

Якщо такий дощовий грудень

Кава в кухлі вже охолола, я налив, хоч вона була не гаряча

я знав

Страшно, наскільки глибоко можна жити у власній уяві, і я думав про це

Що, якби ви не сумували за сонцем, а визнали, що це життя не має значення

сірий

Я думаю, я просто отримую щось із цього і насолоджуюся тим, що все здається трохи невизначеним

На світ дивляться по-різному, мабуть, тому важко зрозуміти сенс

Чорне в моєму розумінні виглядає білим, але ти не розумієш, яке відчуття це чорне

Я виходжу на вулицю вперше за багато тижнів, мабуть, я схильний до депресії

Але я не пам’ятаю, скільки часу минуло, як грудень не мав такого ефекту

Я думав, що все вже цілком певно

Я надішлю тобі повідомлення, що, здається, я закохався

Але весь грудень був таким дощовим і сірим

Ти вже думав, що не повернешся

Во-о-о-о

Ви вже здогадалися

Во-о-о-о

Що ніщо не є таким певним

Во-о-о-о

Ви вже здогадалися

Якщо такий дощовий грудень

Ви вже здогадалися

Ви вже здогадалися

Якщо такий дощовий грудень