Per respingerti in mare - Le Luci Della Centrale Elettrica

Forse il nostro viaggio porta un po' più lontano

Tu sorridevi agli autovelox

E mi spedivi contro, spedivi contro il pentagono

I tuoi aerei pieni di armi e di beni materiali

Le parole d’amore delle centrali nucleari

E tutti gli altri Vietnam che per le trasfusioni

Vuoi la vernice rossa, perchè è più coreografica

Quando mi hai detto che sono come l’edera

Quando ti ho detto che sei come l’edera

E hai deciso che sei lesbica

I tuoi pensieri sono spesso

Dello stesso materiale del cielo di milano

Sventolano dei fazzoletti bianchi dalle finestre

Quando passiamo, per salutarci o perchè si arrendono

E tutti i nostri no dove vuoi che ci portino

E tutti i nostri no dove vuoi che ci portino

E neanche se ti pagano, ma tanto non ti pagano

E neanche se ti pagano, ma tanto non ti pagano

E neanche se ti pagano, ma tanto non ti pagano

E neanche se ti pagano, ma tanto non ti pagano

E il motore eterno del nostro furgone

Le ombre rosse, il tono della tua voce

Che era per rischiarare sulle puttane in viale Europa

Ricominciava a nevicare su questo schifo di amore

Era per respingerti in mare

Per farmi tempesta e lente rappresaglie

Come tante utilitarie per conformarsi ad un certo modello di dolore

Per un malinteso senso del progresso

Per un difetto di fabbricazione

Nei cieli di Regina Coeli e nei negozi chiusi

Dove cazzo siete andati tutti?

I vostri sguardi che fondevano i metalli

E i camionisti addormentati su di noi ai 110

I nubifragi tra le tue ciglie e il guard-rail

Come vorrei

I tuoi fuochi artificiali, le tue cazzo di canzoni commerciali

Ci troveremo davanti ai nostri muri dei pianti

Oppure uccisi da Putin

E quanto costano…

I tuoi amici che si contano sui petali di quei fiori che quando soffi si

disfano, gli aerei per Palermo fermi a prendere freddo

Dieci grammi nel tuo reggiseno, i pescherecci che non tornano, quei lunghi mesi

immobili, santi, raccoglitori di pomodori, le bombe al fosforo

Quei momenti che respiravamo forte come se stessimo correndo, come per

commemorare i tuoi capelli lunghissimi

I lavori irregolari, i militiari iraniani, i tramonti che hanno dei colori

chimici

I detenuti morti, i venti forti dei deserti libici, i venti che incendiano i

campi nomadi, le meteoriti, le navi ferme immobili tra l’Italia,

Malta e la Libia

I primi fari antinebbia, le nostre ultime bufere violente, le guardie notturne

che vanno a dormire

Non c'è niente da capire, non c'è niente da capire

Можливо, наша подорож заведе нас трохи далі

Ви посміхнулися камерам швидкості

І ти послав проти мене, ти направив проти п’ятикутника

Ваші літаки повні зброї та матеріальних благ

Любовні слова атомних електростанцій

І весь інший В'єтнам, що для переливання

Ви хочете червону фарбу, бо вона більш хореографічна

Коли ти сказав мені, що я як плющ

Коли я сказав тобі, що ти як плющ

І ти вирішила, що ти лесбіянка

Твої думки густі

Виготовлений з того ж матеріалу, що й міланське небо

З вікон махають білими хустками

Коли ми проходимо, щоб попрощатися або тому, що здаються

І всі наші не куди ти хочеш, щоб вони нас взяли

І всі наші не куди ти хочеш, щоб вони нас взяли

І навіть якщо тобі платять, але все одно не платять

І навіть якщо тобі платять, але все одно не платять

І навіть якщо тобі платять, але все одно не платять

І навіть якщо тобі платять, але все одно не платять

Це вічний двигун нашого фургона

Червоні тіні, тон твого голосу

Що мало прояснити повій на Viale Europa

На цьому лайні кохання знову почав падати сніг

Це повинно було штовхнути вас назад у море

Щоб змусити мене штурмувати і повільно розправлятися

Як і багато маленьких автомобілів, щоб відповідати певній моделі болю

За неправильно зрозуміле відчуття прогресу

Через виробничий брак

У небі Регіни Коелі і в закритих магазинах

Куди в біса ви всі поділися?

Твої погляди, що плавлять метали

А далекобійники сплять на нас о 110

Буря між твоїми віями та огорожею

Як би я хотів

Твої феєрверки, твої прокляті рекламні пісні

Ми опинимося перед нашими стінами сліз

Або вбитий Путіним

А скільки вони коштують...

Твої друзі, які розраховують на пелюстки тих квітів, які коли ти дмухаєш

розгадати, літаки до Палермо зупинилися, щоб застудитися

Десять грамів у вашому бюстгальтері, рибальські човни, які не повертаються, ці довгі місяці

нерухомі, святі, збирачі помідорів, фосфорні бомби

Ті моменти, що ми важко дихали, ніби бігали, як за

згадайте ваше супердовге волосся

Нерегулярні роботи, іранські війська, захід сонця, який має кольори

хіміків

Мертві в’язні, сильні вітри лівійських пустель, вітри, що підпалили i

табори кочівників, метеорити, нерухомі кораблі між Італією,

Мальта і Лівія

Перші протитуманні фари, наші останні люті бурі, нічна охорона

іду спати

Нема чого розуміти, нема чого розуміти