La Baronesse Et Le Demon - Pazuzu

«Maintenant, dans cette nuit durant laquelle les etoiles

Meurent,

Le dragon dors dans sa cascade murmurante.

Et l’eau murmure

Silencieusement.

O Profane oreille d’un fou, je pourris magnifiquement.

Pour une vie de Mensonge

Pure, baronesse d’un chateau de reve l’epoque de la lumiere ou l’idee

Devient

L’action.

Mon sort de tourner immortelle, la jeunesse jusqu' l’infinie.

D’innombrables saisons ont vu leur fin et j’etais jadis une baronesse

Vertueuse, Aveugle et enterre… et des dogmes en puissance.

Une nuit, lors

De la saison froide, les cris obscures d’un malfaiteur vinrent mes yeux

Croyant et m’enterrerent dans ce cercueil de pierre d’ou je reve ces mots.

Maintenant, la lune est son point culminant, et je t’invoque, puissant matre

Pazuzu,

Pour que l’on puisse main en main regner le monde profane.

Ou es-tu, mon

Ame malheureuse clame sa delivrance, ou es-tu, mon corps sanglantpleurant de Desir se deforme pour toi."

«Je t’ecoute ame torturee».

«Ah!

Sauveur d’une dimension lointaine, comme j’ai attendu ton arrivee.»

«De loin je suis venu, les mers j’ai traverse, appele par ta voix

Si triste, quel est ton desir?»

«Pazuzu, arrache mon esprit de ces murs pourris, montre-moi la Porte del’extase sans limite.»

«Volons, volons, soit porte par ta croyance immortelle, laisse ton

Desir devenir tes ailes…»

«Тепер у цю ніч, коли зірки

померти,

Дракон спить у своєму дзюркотливому водоспаді.

І вода шумить

Мовчки.

О, профанне вухо божевільного, я гарно гнию.

За життя брехні

Чиста, баронеса омріяного замку часів просвітлення чи ідеї

СТАНЕ

Дія.

Моя доля перетворити в безсмертя, молодість у нескінченність.

Незліченні сезони підійшли до кінця, і я колись була баронесою

Доброчесний, Сліпий і похований... і догми в силі.

Однієї ночі, коли

З холодної пори до очей долинули темні крики зловмисника

Повіривши і поховавши мене в цій кам'яній труні, з якої сняться ці слова.

Тепер місяць — його кульмінація, і я закликаю вас, могутній господарю

Пазузу,

Щоб ми могли керувати профанним світом рука об руку.

Де ти, мій

Нещасна душа визволяє своє визволення, де ти, моє криваве тіло, що плаче бажанням, крутиться за тобою».

«Слухаю твою замучену душу».

«Ой!

Спасителю з далекого виміру, як я чекав твого приходу.

«Здалека я прийшов, моря, які я перетнув, покликаний твоїм голосом

Так сумно, яке твоє бажання?»

«Пазузу, відірви мій розум від цих гнилих стін, покажи мені Браму безмежного екстазу».

«Летімо, літаємо, несеться твоєю безсмертною вірою, нехай твоя

Бажання стати твоїми крилами...»