Когда-нибудь - Павел Смеян

Когда-нибудь, когда-нибудь

Забыть меня ты не забудь,

Забудь, как прошлогодний снег,

Как той звезды упавшей след.

Скажу я так: «Наступит час

Когда-нибудь, но не сейчас».

Как просто сердце обмануть,

Сказав себе: «Когда-нибудь».

Как хороши, как хороши пока в душе слова,

А с губ слетели, как опали листья,

И зябко людям, словно деревцам,

Среди опавших истин.

Как хороши, как хороши пока в душе слова,

А с губ слетели, как опали листья,

И зябко людям, словно деревцам,

Среди опавших истин.

И вот прошло немало лет,

Растаял снег, затоптан след,

Совсем иной я выбрал путь,

А всё же хочется взглянуть

На этот снег, на этот след,

Которых вроде бы и нет.

Как просто сердце обмануть,

Сказав себе: «Когда-нибудь».

Как хороши, как хороши пока в душе слова,

А с губ слетели, как опали листья,

И зябко людям, словно деревцам,

Среди опавших истин.

Как хороши, как хороши пока в душе слова,

А с губ слетели, как опали листья,

И зябко людям, словно деревцам,

Среди опавших истин.

Коли-небудь, колись

Забути мене ти не забудь,

Забудь, як торішній сніг,

Як тієї зірки впала слід.

Скажу я так: «Настане година

Коли-небудь, але не зараз».

Як просто серце обдурити,

Сказавши собі: «Колись».

Які гарні, як хороші поки що в душі слова,

А с губ злетіло, як опало листя,

І зябко людям, немов деревцям,

Серед опалих істин.

Які гарні, як хороші поки що в душі слова,

А с губ злетіло, як опало листя,

І зябко людям, немов деревцям,

Серед опалих істин.

І ось минуло чимало років,

Розтанув сніг, затоптаний слід,

Зовсім інший я вибрав шлях,

А все ж хочеться подивитись

На цей сніг, на цей слід,

Яких начебто і немає.

Як просто серце обдурити,

Сказавши собі: «Колись».

Які гарні, як хороші поки що в душі слова,

А с губ злетіло, як опало листя,

І зябко людям, немов деревцям,

Серед опалих істин.

Які гарні, як хороші поки що в душі слова,

А с губ злетіло, як опало листя,

І зябко людям, немов деревцям,

Серед опалих істин.