Cidade Submersa - Paulinho da Viola

Ergo em silêncio, como um pirata perdido

Minha negra bandeira e me sento

Mexo e remexo e me perco e adormeço

Nas ruínas da cidade submersa

Sonhando um mar que não conheço

Como não conheço as ondas do meu coração

Restaram que nem cinzas, cicatrizes que tentei cobrir ainda com pudor

Na memória tantas vagas, que nem posso repetir ou explicar, se me doeu azar

Não quero saber de nada…

Я зводжу мовчки, як загублений пірат

Мій чорний прапор і я сиджу

Я рухаюся, рухаюся, гублюся й засинаю

У руїнах затопленого міста

Мрію про море, я не знаю

Як не знаю хвиль серця

Залишилися, як попіл, шрами, які я намагався прикрити навіть скромністю

У моїй пам’яті стільки вакансій, що я навіть не можу повторити чи пояснити, якщо мені не пощастило

Я нічого не хочу знати…