Life Is A Song - Patrick Park

You say life is a dream where we can’t say what we mean

Maybe just some roadside scene that we’re driving past

There’s no telling where we’ll be in a day or in a week

And there’s no promises of peace or of happiness

Well is this why you cling to every little thing

And pulverize and derange all your senses

Maybe life is a song but you’re scared to sing along

Until the very ending

Oh, it’s time to let go of everything we used to know

Ideas that strengthen who we’ve been

It’s time to cut ties that won’t ever free our minds

From the chains and shackles that they’re in

Oh, tell me what good is saying that you’re free

In a dark and storming sea

You’re chained to your history, you’re surely sinking fast

You say that you know that the good Lord’s in control

He’s gonna bless and keep your tired and oh so restless soul

But at the end of the day when every price has been paid

You’re gonna rise and sit beside him on some old seat of gold

Then won’t you tell me why you live like you’re afraid to die

You’ll die like you’re afraid to go

Oh, it’s time to let go of everything we used to know

Ideas that strengthen who we’ve been

It’s time to cut ties that won’t ever free our minds

From chains and shackles that they’re in

From the chains and shackles that they’re in

Well life is a dream 'cause we’re all walking in our sleep

You could see us stand in lines like we’re dead upon our feet

And we build our house of cards and then we wait for it to fall

Always forget how strange it is just to be alive at all

Ви кажете, що життя — це мрія, де ми не можемо сказати, що маємо на увазі

Можливо, просто якась придорожня сцена, повз яку ми проїжджаємо

Невідомо, де ми будемо через день чи тиждень

І немає жодних обіцянок миру чи щастя

Ось чому ви чіпляєтеся за кожну дрібницю

І подрібніть і виведіть з ладу всі ваші почуття

Можливо, життя — пісня, але ти боїшся підспівувати

До самого кінця

О, настав час відпустити все, що ми знали раніше

Ідеї, які зміцнюють нас

Настав час розірвати зв’язки, які ніколи не звільнять наш розум

Від ланцюгів і кайданів, у яких вони

О, скажи мені, що гарного в тому, що ти вільний

У темному і бурхливому морі

Ви прикуті до своєї історії, ви, безперечно, швидко тонете

Ви кажете, що знаєте, що Господь панує

Він благословить і збереже вашу втомлену й о так неспокійну душу

Але в кінці дня, коли буде сплачена кожна ціна

Ви встанете і сядете поруч із ним на старовинне сидіння із золота

Тоді чи не скажеш мені, чому ти живеш так, ніби боїшся померти

Ти помреш, наче боїшся піти

О, настав час відпустити все, що ми знали раніше

Ідеї, які зміцнюють нас

Настав час розірвати зв’язки, які ніколи не звільнять наш розум

Від ланцюгів і кайданів, у яких вони

Від ланцюгів і кайданів, у яких вони

Що ж, життя — мрія, бо ми всі ходимо у сні

Ви могли бачити, як ми стоїмо в черзі, наче мертві на ногах

І ми будуємо свій картковий будиночок, а потім чекаємо, коли він впаде

Завжди забувайте, як дивно просто бути живим