Planetes Marins - Pastora

Aigüa avall baixava una rosa

cel amunt volava un ocell

i la flor besava una onada

que duna abraçada la deixà sense arrels.

Entre núvols locell la mirava

quèien els pètals, nua la flor

tot piulant volia salvar-la

però les espines punxàven el vòl

els amors que no oblidaré

són aquells que no vaig tenir

si pogués, només, sommiar

que una ona em pogués estimar.

Era el mar més gran que recordo

un planeta de peixos i sal

i la flor per més que estudiava

la seva bellesa no aprenia a nedar.

Els amors que no oblidaré

són aquells que vaig tenir

si pogués, només, sommiar

que una ona em pogués segrestar.

По воді спускалася троянда

високо в небі літав птах

і квітка поцілувала хвилю

що обійми залишили її без коріння.

Серед хмар він подивився на неї

пелюстки впали, квітка оголилася

твітуючи, він хотів її врятувати

але терни пробили політ

кохання я не забуду

їх у мене не було

якби він міг мріяти

що хвиля могла любити мене.

Це було найбільше море, яке я пам’ятаю

планета риби і солі

а квітка скільки б не вчився

її краса не навчилася плавати.

Кохання я не забуду

вони ті, які у мене були

якби він міг мріяти

що хвиля може викрасти мене.