Рисунки - Паскаль

Я нарисую твой профиль на мокром песке,

Тонкие пальцы, улыбку и птицу в руке.

Солнце остыло, укрылось за дымкою скал,

Только бы дождь картину не заштриховал…

Я нарисую рассвета загадочный час,

Там мы с тобою… И все повторится для нас.

И парусник звездный опять начинает свой путь,

Но капли дождя упадут, и пейзаж не вернуть…

Дождь, подожди не смывай моих мыслей черты,

Я ненадолго в гостях у прекрасной мечты.

Вот и уходит она, покидает меня опять,

И начинаю я вновь профиль твой рисовать…

Я нарисую печаль одинокого дня

В грустной лазури лишь птица, ты знай — это я.

К теплым ладоням летит и летит между скал

Только бы дождь картину не заштриховал…

Дождь, подожди не смывай моих мыслей черты,

Я ненадолго в гостях у прекрасной мечты.

Вот и уходит она, покидает меня опять,

И начинаю я вновь профиль твой рисовать…

Вот и уходит она, покидает меня опять

Я начинаю я вновь профиль твой рисовать…

Я нарисую…

Я намалюю твій профіль на мокрому піску,

Тонкі пальці, посмішку і птицю в руці.

Сонце охололо, сховалося за димкою скель,

Тільки би дощ картину не заштрихував…

Я намалюю світанку загадкову годину,

Там ми з тобою... І все повториться для нас.

І парусник зоряний знову починає свій шлях,

Але краплі дощу впадуть, і пейзаж не повернути...

Дощ, почекай не змивай моїх думок риси,

Я ненадовго в гостях у прекрасної мрії.

От і  йде вона, покидає мене знову,

І починаю я знову профіль твій малювати…

Я намалюю смуток самотнього дня

У сумній блакиті лише птах, ти знай це я.

До теплих долонь летить і летить між скелями

Тільки би дощ картину не заштрихував…

Дощ, почекай не змивай моїх думок риси,

Я ненадовго в гостях у прекрасної мрії.

От і  йде вона, покидає мене знову,

І починаю я знову профіль твій малювати…

От і  йде вона, покидає мене знову

Я починаю я знову профіль твій малювати…

Я намалюю…