Les trois dernières minutes - Pascal Danel

Plus que trois minutes trois minutes à vivre

J’attends simplement la balle qui délivre

Ceux qui vont tirer je ne sais rien d’eux

On m’a lié les mains et bandé les yeux

Mon dos est collé contre un mur tout blanc

Je vois des images je suis un enfant

Je sors de l'école ma mère vient m’attendre

Je cours dans ses bras Dieu comme elle est tendre

L’image a changé j’ai dix-sept ans

On se tient la main comme deux enfants

Un soir de novembre elle n’est plus venue

Mon premier amour qu’es-tu devenu

Plus que deux minutes avant de mourir

Ceux qui vont tirer n’ont qu'à obéir

Je vois une fille elle n’est pas très belle

Ce ne fut qu’un soir je me le rappelle

J’avais plus de peur que j’avais de joie

On n’oublie jamais la première fois

Maintenant défilent des visages flous

De vagues amis tout ça je m’en fous

Mais toi que j’adore mon seul vrai copain

Toi que j’ai frappé pour une putain

Dans l’aube montante du dernier matin

Cette gifle là me fait mal aux mains

Maman… je t’embrasse… je pars en voyage

Cette fois c’est toi qui dois être sage

Tout ira si vite… je n’aurais pas malÇa tue d’un seul coup douze bouts de

métal

Devineras-tu qu'à l’heure de mourir

J’ai pensé à toi.

et laisse moi te dire

Combien je…

Три хвилини залишилися три хвилини жити

Я просто чекаю кулі, яка доставить

Тих, хто буде стріляти, я про них не знаю

Вони зв'язали мені руки і зав'язали мені очі

Моя спина до білої стіни

Я бачу картинки, я дитина

Я виходжу зі школи, мама приходить чекати мене

Я біжу в її обійми Боже, яка вона ніжна

Картинка змінилася Мені сімнадцять

Ми тримаємося за руки, як двоє дітей

Одного листопадового вечора вона більше не приходила

Моя перша любов ким ти стала

Ще дві хвилини до смерті

Ті, хто збирається стріляти, просто повинні підкоритися

Я бачу дівчину, вона не дуже гарна

Я пам’ятаю лише одну ніч

У мене було більше страху, ніж радості

Ви ніколи не забудете перший раз

Тепер розмиті обличчя проходять повз

Невиразні друзі все, що мені байдуже

Але ти, кого я обожнюю, мій єдиний справжній друг

Ти, кого я вдарив за повію

На зорі останнього ранку, що сходить

Від того ляпаса болять мої руки

Мамо... поцілуй... я їду в подорож

Цього разу ви повинні бути мудрими

Все пройде так швидко... Я б не зашкодив. Це вбиває дванадцять штук

метал

Ви б здогадалися, що коли прийде час помирати

Я думав про тебе.

і дозвольте мені розповісти вам

скільки я...