Aberystwyth - Paper Aeroplanes

My sweetest regret is that we never met again in our later lives

We were caught drunk and charged of our awkward hearts

And never deciphered the signs

And the wind from the Irish sea

Was innocent, wild and free

And Aberystwyth was the only place we knew

We drove up there and acted fools

When I think about all the eves I could’ve spent with you

Aberystwyth makes me blue

There were space on the floor, under your open door

And a line which I struggled to speak

And the bakers would open at courter to four

For some malice to help us sleep?

And the wind from the irish sea

Caught up in the bones in me

And Aberystwyth was the only town we’d choose

Streets where we were safe in our shoes

And when I think about all the eves I could’ve spent with you

Aberystwyth makes me blue

When I wake up in the morning will we still be there?

With the smoke on our clothes, shaking sand through our hair

Can we ever turn back to unravel the time that we, that we

And Aberystwyth was the only town we’d choose

Streets where we were safe in our shoes

And when I think about all the eves I could’ve spent with you

Aberystwyth makes me blue

Aberystwyth makes me blue

Я найбільше шкодую про те, що ми більше не зустрілися в подальшому житті

Нас спіймали п’яними і звинуватили в наших незручних серцях

І так і не розшифрував прикмет

І вітер з Ірландського моря

Був невинним, диким і вільним

І Аберіствіт був єдиним місцем, яке ми знали

Ми під’їхали туди й поводилися дурнями

Коли я думаю про всі вечори, які я міг би провести з тобою

Аберіствіт робить мене синім

На підлозі, під відкритими дверима, було місце

І рядок, який мені важко було вимовити

А пекарі відкривалися в дворі до чотирьох

За якусь злобу, щоб допомогти нам заснути?

І вітер з Ірландського моря

Захоплений кістками в мені

І Аберіствіт був єдиним містом, яке ми обрали

Вулиці, на яких ми були в безпеці

І коли я думаю про всі вечори, які могла б провести з тобою

Аберіствіт робить мене синім

Коли я прокинусь вранці, ми все ще будемо там?

З димом на нашому одязі, струшуючи пісок крізь наше волосся

Чи можемо ми повернутись назад, щоб розгадати час, який ми, що ми

І Аберіствіт був єдиним містом, яке ми обрали

Вулиці, на яких ми були в безпеці

І коли я думаю про всі вечори, які могла б провести з тобою

Аберіствіт робить мене синім

Аберіствіт робить мене синім