Patient - Panopticon

Alone.

Yet so many voices unceasingly chatter.

I awake behind window bars in a room so white.

Cold like melting frost in this summers night.

There is nothing that can hold my weight.

Nothing to slip around my neck to end this misery.

Not even the dignity of suicide is given to me.

Why can’t you all be fucking silent?

So I can think… the blinding light and the sterile smell comes over me.

Take this pill.

Worship this god.

Wear a smile.

Lie to the world.

Everything is alright.

No, you can’t leave (Not until our pockets are full).

Scars run so deep.

A ghost of me is all you will see.

The burns from a rope I never tied.

The scars on wrists I never cut: Made by the life I didn’t want.

Healed by the life I would one day lead.

There is hope somewhere beneath all this death.

The final exhalation could be a newborn’s first breath.

Somewhere in the final resting place of a rotten old tree: Amanitas are growing.

This is where I will be.

A place where scars are beautiful.

Where sanity and insanity meet.

That is where I will be.

На самоті.

Але так багато голосів невпинно базікають.

Я прокидаюся за ґратами вікна в кімнаті, такій білій.

У цю літню ніч холодно, як іній.

Немає нічого, що могло б утримати мою вагу.

Немає нічого, що можна було б вислизнути на шию, щоб покінчити з цим нещастям.

Мені не надано навіть гідності самогубства.

Чому ви всі не можете мовчати?

Тож я можу подумати… сліпуче світло й стерильний запах охоплює мене.

Прийміть цю таблетку.

Поклоніться цьому богу.

Посміхайтеся.

Збрехати світу.

Все гаразд.

Ні, ви не можете піти (Не, поки наші кишені не будуть повні).

Шрами йдуть так глибоко.

Привид мене — це все, що ви побачите.

Опіки від мотузки, яку я ніколи не прив’язував.

Шрами на зап’ястях, які я ніколи не різав: створені життям, якого я не хотів.

Зцілений життям, яке я буду одного дня вести.

Десь за цією смертю криється надія.

Останній видих може бути першим вдихом новонародженого.

Десь на місці останнього спочинку гнилого старого дерева: ростуть мухомори.

Ось де я буду.

Місце, де шрами красиві.

Де зустрічаються розум і божевілля.

Ось де я буду.