9876 - Paniq

Erinnerst du dich noch an diesen einsamen Tauben

Der jeden zu sich einlud und sie alle verstand

Erinnerst du dich noch an diesen kämpfenden Raben

Der alle verlor und sich dadurch wieder neu fand?

Erinnerst du dich noch an diese traurige Stelle

Wo sie ihn bat, dass er und sie sich jetzt nie mehr wieder sehn

Und kannst du dich erinnern als alles zu spät war

Und man sich wünschte, es soll doch endlich ein Wunder geschehn?

Es spielt die 9., 8., 7., 6. Symphonie

Und ich muss mich fragen was ich eigentlich glaube

Ich falle in den Abgrund, denn ich hatte das so nie

Und ich muss mich fragen was ich dir damit raube

Es spielt die 6., 7., 8., 9. Symphonie

— und tief in meiner Seele glaube ich wieder

Egal was passiert, es siegt die Fantasie und

Alle Menschen werden Brüder

Erinnerst du dich noch an diese alte Geschichte

Mit dem Mädchen, das so unglaublich gut zuhören konnte?

Erinnerst du dich noch an diesen blauen Planeten

Auf dem das Leben wuchs als er sich in der Sonne sonnte?

Erinnerst du dich noch an diese hässliche Alte

Die nicht schön war bis sie ihren eigenen Willen bekam?

Und weißt du noch vom Schwert im Stein, das nicht weichen wollte

Bis es der Richtige nahm?

Es spielt die 9., 8., 7., 6. Symphonie

Und ich muss mich fragen: Wieso sind wir uns begegnet?

Ich falle in den Abgrund, denn ich hatte das so nie

Und ich wünsch' mir manchmal, dass es tausend Frösche regnet

Es spielt die 6., 7., 8., 9. Symphonie

— und tief in meiner Seele glaube ich wieder

Egal was passiert, es siegt die Fantasie und

Alle Menschen werden Brüder

Ти ще пам’ятаєш тих самотніх голубів

Який запросив усіх і всіх зрозумів

Пам’ятаєте тих воронів, що б’ються?

Хто втратив усіх і тим самим знову опинився?

Ви ще пам’ятаєте цей сумний уривок?

Де вона запитала його, щоб він і вона більше ніколи не бачилися

І чи можете ви згадати, коли все було надто пізно

І ви хотіли, щоб нарешті сталося диво?

Грає 9, 8, 7, 6 симфонія

І я повинен запитати себе, у що я насправді вірю

Я падаю в прірву, бо у мене такого ніколи не було

І мені цікаво, що я в тебе краду

Грає 6-а, 7-а, 8-а, 9-а симфонія

— і в глибині душі знову вірю

Що б не сталося, уява перемагає і

всі люди стають братами

Ви пам’ятаєте цю стару історію?

З дівчиною, яка була таким дивовижним слухачем?

Ви пам'ятаєте цю блакитну планету?

На якому життя виросло, коли він грівся на сонці?

Ти ще пам’ятаєш ту потворну стару

Це було некрасиво, поки вона не досягла свого?

А ти пам’ятаєш меч у камені, що не відходить?

Поки правий не взяв?

Грає 9, 8, 7, 6 симфонія

І я повинен запитати себе: чому ми зустрілися?

Я падаю в прірву, бо у мене такого ніколи не було

І іноді мені хочеться, щоб дощ йшов із тисячі жаб

Грає 6-а, 7-а, 8-а, 9-а симфонія

— і в глибині душі знову вірю

Що б не сталося, уява перемагає і

всі люди стають братами