Jupiter - Painted In Exile

Tumbling stars fall down

Punishment from the heavens

They tear holes into the fabric of our existence

As the energies of other dimensions creep in

Oceans dry as the bones that litter our cities

Still my mind dreams of you

Spinning like the sands that have eroded our lives

Can you grant me my one last wish?

Everyone we know is dead and buried

For one thousand years I travel the stars

Searching for something

Something that I will probably never find

One million years trapped inside one soul

Infinite systems crash and spin out of control

Living in a wake of sorrow

I forever roam in this endless sea of my inner emotions

It is hard to tell, but from what I know, one day we will be whole again

Jupiter has come to swallow us

Be not be frightened, this was all foretold in our blood

But we were blinded by love (of ourselves)

Everyone we know is dead and buried

For one thousand years I travel the stars

Searching for something

Something that I will probably never find

Jupiter has come to swallow us

Be not be frightened, this was foretold in our blood

But we were blinded by love (of ourselves)

The sun expands scorching all she knows

Sterilized by the mother I was made

Temping time to remain a rock in forever drift

EVERYONE WE KNOW

EVERYONE WE KNOW

EVERYONE WE KNOW

EVERYONE THAT WE KNOW IS DEAD

Падають зірки

Покарання з небес

Вони проривають діри в тканині нашого існування

Оскільки енергії інших вимірів заповзають

Океани висихають, як кістки, що засмічують наші міста

Досі мій розум мріє про тебе

Крутиться, як піски, які зруйнували наше життя

Ви можете виконати моє останнє бажання?

Усі, кого ми знаємо, мертві й поховані

Тисячу років я мандрую зірками

Пошук чогось

Те, чого я, мабуть, ніколи не знайду

Мільйон років в пастці в одній душі

Нескінченні системи виходять з-під контролю

Жити на хвилі смутку

Я вічно блукаю в цьому безкрайньому морі моїх внутрішніх емоцій

Це важко сказати, але, наскільки я знаю, одного дня ми знову будемо цілі

Юпітер прийшов, щоб поглинути нас

Не лякайтеся, це все передрікалося в нашій крові

Але нас осліпила любов (до самих)

Усі, кого ми знаємо, мертві й поховані

Тисячу років я мандрую зірками

Пошук чогось

Те, чого я, мабуть, ніколи не знайду

Юпітер прийшов, щоб поглинути нас

Не лякайтеся, це передрікалося в нашій крові

Але нас осліпила любов (до самих)

Сонце розширюється, припікаючи все, що вона знає

Стерилізований матір’ю, яку я виготовила

Спокійний час, щоб назавжди залишитися каменем у дрейфі

ВСІ МИ ЗНАЄМО

ВСІ МИ ЗНАЄМО

ВСІ МИ ЗНАЄМО

ВСІ, КОГО МИ ЗНАЄМО, МЕРТИ