The Interlude -

A World stripped of its colour devoid of love and hate.

There’s no one left to stand before St Peter’s pearly gates.

To see the chaos man has wrought,

Brings havoc to his brain.

The few that’s left on judgement day,

Have been acquitted as insane!

A silent World of shapeless things, of torn and twisted form.

Man sits amid the wreckage waiting vainly for the dawn.

The glory of man has come and gone,

A broken shattered dream.

The only sound to rent the air,

Is a stifled choking scream!

Blindness follows darkness man awaits impending doom.

His mind lies dead, to arise no more, no awakening from the gloom.

Lost amid the twilight world

Of never ending night

He needs no more his senses,

Least of all he needs his sight!

The chariots of fire rode roughshod through the World.

Men of vision stood ridiculed, seen but never heard!

Cries of disillusionment,

Drowned by mans desire.

The need for mass destruction,

Fuelled the raging fire!

Світ, позбавлений кольору, позбавленого любові та ненависті.

Нема нікого, хто б стояв перед перлинними воротами Святого Петра.

Щоб побачити хаос, який створив людина,

Завдає хаосу його мозку.

Тих небагатьох, що залишилися на судний день,

Виправдали як божевільного!

Тихий світ безформних речей, розірваних і викривлених форм.

Людина сидить серед уламків, марно чекаючи світанку.

Слава людська прийшла й пішла,

Розбита розбита мрія.

Єдиний звук, щоб орендувати повітря,

Це придушений задушливий крик!

Сліпота йде за темрявою. Людину чекає прийдешнє загибель.

Його розум лежить мертвий, щоб більше не вставати, не прокидатися з мороку.

Загублений серед сутінкового світу

Нескінченної ночі

Йому більше не потрібні почуття,

Менше всього йому потрібен зір!

Вогняні колісниці їздили по світу.

Люди з баченням висміялися, їх бачили, але ніколи не чули!

Крики розчарування,

Потоплений людським бажанням.

Необхідність масового знищення,

Розпалили шалений вогонь!