Боль - П.о С.Т.

Боль сдувает пыль веков

Свет погасших городов

Как стрелой пронзает время

Сквозь сознанье бытия

В пасти адского огня

Превращает в прах столетья

Боль проходит сквозь тебя

Боль которую не ждёшь

Боль в любые времена

Боль была всегда одна

Застыли в камне сотни лиц

В книге мёртвых нет страниц

Боль хранит печаль забвенья

Сквозь бессмыслие вражды

В бездне вечной глубины

Из поколения в поколенья!

Может не дано понять

Необъятное объять

Рвётся мысль в своём пределе

Невозможно убежать

Нам судьбу не выбирать

Будет всё равно больнее

Біль здуває пил віків

Світло погаслих міст

Як стрілою пронизує час

Крізь свідомість буття

В пащі пекельного вогню

Перетворює на прах століття

Біль проходить крізь тебе

Біль який не чекаєш

Біль у будь-які часи

Біль був завжди один

Застигли в камні сотні осіб

У книзі мертвих немає сторінок

Біль зберігає смуток забуття

Крізь безглуздя ворожнечі

У безодні вічної глибини

З покоління в покоління!

Може не дано зрозуміти

Неосяжне обійняти

Рветься думка у своїй межі

Неможливо втекти

Нам долю не вибирати

Буде все одно болючіше