Небо - Озёра

Я разучилась красиво писать

Хожу по тем же дорогам

Тихая ночь запрещает не спать,

А мысли струятся шумным потоком

В небо, небо, столько вопросов

Терять в облаках

Остановился во снах, ищет звезды на скорость

Небо и страх, любовь — невесомость

Небо

Небо

Пожинает закат нервы, искрится росою

Чернилами метит жертвы, ведет их рукою

Отпускает их сны, нежно целует в губы

От осени до весны, и нежно, и грубо

Небо, небо, столько вопросов

Терять в облаках

Остановился во снах, ищет звезды на скорость

Небо и страх, любовь — невесомость

Небо

Небо

Небо

Небо

Я розучилася гарно писати

Ходжу по тим ж дорогам

Тиха ніч забороняє не спати,

А мисли струмують шумним потоком

У небо, небо, стільки питань

Втрачати в хмарах

Зупинився у снах, шукає зірки на швидкість

Небо і страх, любов — невагомість

Небо

Небо

Пожинає захід сонця нерви, іскриться росою

Чорнилами мітить жертви, веде їх рукою

Відпускає їх сни, ніжно цілує в губи

Від осені до весни, і ніжно, і грубо

Небо, небо, стільки запитань

Втрачати в хмарах

Зупинився у снах, шукає зірки на швидкість

Небо і страх, любов — невагомість

Небо

Небо

Небо

Небо