51 - Overgrow

The house that I grew up in is getting darker now these days

And the pictures on its walls got me shaking in my frame

'Cause it’s been four weeks since you left and I can’t escape the thought

Of that 4:30 phone call where she said, «Son, your father, he’s gone»

And I could hear her voice shake as I put my car in park

And as that panic slowly set in, my only thought was hanging up

I found myself sitting in traffic — mad as hell, alone with my thoughts

Of how I never said goodbye, or told you that I loved you enough

And as I pulled up onto the street where I grew up

The neighbors stood in silence, but their faces said enough

And as I stepped out onto the street I learned to walk

I realized the cop cars had all their sirens off

I spent some time in a dark booth in some shitty Brooklyn bar

Looking through old photographs and wondering where you are

I tried to write some words to speak in the front seat of a car

But the only thing that I could think of was, «How could I get to where you are?

And as I pulled up onto the street where I grew up

There was only a haunting silence that would the falling leaves disrupt

And as I climbed the steps to the house I learned to love

I felt the earth exhale the dirt and the roof caved in on us

I never thought that day in your garage

Would become the last time we talked

And I’m sorry I was busy the last time you called

There’s not a thing I wouldn’t give up for another chance to talk

Your girlfriend told us about your plans and your friends came by in waves

And all those words shared on tear-stained page echoed in one loud refrain

And as the color from the sky all ran into this shade of grey

I hope you know that I love you, and I’ll miss you more each day

Зараз у будинку, в якому я виріс, стає темніше

І фотографії на його стінах змусили мене тремтіти в рамці

Тому що минуло чотири тижні, як ти пішов, і я не можу позбутися цієї думки

Про той телефонний дзвінок о 4:30, коли вона сказала: «Син, твій батько, він пішов»

І я чув, як її голос тремтів, коли ставив автомобіль на стоянку

І коли ця паніка повільно наростала, моя єдина думка була покласти трубку

Я опинився в заторі — божевільний, наодинці зі своїми думками

Про те, як я ніколи не прощався і не казав тобі, що кохаю тебе

І коли я зупинився на вулиці, де я виріс

Сусіди стояли мовчки, але їхні обличчя говорили достатньо

І коли я вийшов на вулицю, я навчився ходити

Я зрозумів, що у поліцейських машин вимкнено всі сирени

Я провів деякий час у темній кабінці в якомусь лайновому бруклінського барі

Переглядаючи старі фотографії і гадаючи, де ти

Я намагався написати кілька слів, щоб розмовляти на передньому сидінні автомобіля

Але єдине, про що я міг подумати, це: «Як я можу потрапити туди, де ти?»

І коли я зупинився на вулиці, де я виріс

Була лише нав’язлива тиша, яку могло порушити падає листя

І коли я піднявся сходами до будинку, я навчився любити

Я відчув, як земля видихає бруд і дах провалився на нас

Я ніколи не думав про той день у вашому гаражі

Це було б востаннє, коли ми розмовляли

І мені шкода, що я був зайнятий, коли ви дзвонили останнього разу

Немає речі, від якої я б не відмовився заради ще однієї можливості поговорити

Ваша дівчина розповіла нам про ваші плани, і ваші друзі приходили хвилями

І всі ці слова, сказані на заплаканій сторінці, лунають в одному гучному рефрені

І як кольор неба весь перебіг у цей відтінок сірого

Я сподіваюся, ти знаєш, що я кохаю тебе, і я сумуватиму за тобою з кожним днем ​​все більше