Faceless - Overcast

I started the dominos tumbling but it’s not my fault they said

So the images were pushed down deep

I know I held the gun to their head

Faceless people wander through my dreams

Searching for lives they once knew

Reminding me of how I murdered their souls

How I tore them apart sustantainiously

Why can’t I just turn it off?

Tune it out forever

Blind my eyes from all that noise

There is no light, there is no shelter

My dreams are the most uncontrollable substance

They are illusions beckoning behind the steel door

Scratching and gauging at the smooth surface

Cracking loose the hinges and scattering across the floor

How can I refuse such a perfect invitation

Invitation of faceless bliss

Drifting away to unlock those demons inside

Haunting night after night

Digressing my humanity

Chared bits of reality lay in the wasteland of my thoughts

Where the dead arise and the living don’t matter

My feeling for life escapes the bounds of reality

All this I have brought upon myself, a reactor

Я почав перекидатися доміно, але вони сказали, що це не моя вина

Тож зображення були засунуті глибоко

Я знаю, що приставив пістолет до їхньої голови

Безликі люди блукають моїми снами

У пошуках життів, які вони колись знали

Нагадуючи мені про те, як я вбивав їхні душі

Як я розірвав їх на частини

Чому я не можу просто вимкнути це?

Вимкніть це назавжди

Заплющити очі від усього цього шуму

Немає світла, немає притулку

Мої мрії – найбільш неконтрольована субстанція

Це ілюзії, що манять за сталевими дверима

Подряпини та вимірювання гладкої поверхні

Розтріскування петель і розсипання по підлозі

Як я можу відмовитися від такого ідеального запрошення

Запрошення безликого блаженства

Віддаляючись, щоб розблокувати цих демонів усередині

Переслідує ніч за ніччю

Відступ від моєї людяності

Обвуглені шматочки реальності лежали в пустищі моїх думок

Де мертві повстають, а живі не мають значення

Моє почуття до життя виходить за межі реальності

Все це я привів на себе, реактор