Opium -

J’ai peur de mes rêves de faïence

Qui brulent dans ma tête en silence

Sur des nappes de pierres immenses

Et je pense

Le corps en extase dans son corps

Les prières sombres des morts

L’esprit me sert de décor

Et je dors

Et le vent m’entraine dans la laine

Des tissus et des robes affricaines

Je glisse sur un tapis de Bohème

Adieux

Les éclats de verres sous mes pieds

Ne pourront jamais refleter

Le son des violons enchantés, Rêver

Я боюся своїх фаянсових снів

Що горять у голові мовчки

На листах величезних каменів

І я думаю

Тіло в екстазі в своєму тілі

Темні молитви мертвих

Дух служить мені фоном

А я сплю

І мене вітер несе в шерсті

Африканські тканини та сукні

Я сповзаю на богемний килим

Прощання

Уламки скла під ногами

Ніколи не може відобразити

Звук зачарованих скрипок, Мрія