Black Rose Immortal - Opeth

In the name of desperation

I call your name

A lamentation I sigh

Again and again

Spiritual eclipse

The gateways are closed for me to seek

In the night…

A veil of stars, watching

My shadow is born from light

The light of the eye, in darkness

Over troubled waters memories soar

Endlessly, searching night and day

The moonlight caresses a lonely hill

With the calmness of a whisper

I wear a naked soul

A blank face in the streaming water

It is cold in here

Frost scar my coat with dust

Eyes attach to your mute portrait

We spoke only through thoughts

Together we gazed, awaited

Hours brought thirst and the rising sun

Sun birds leave their dark recesses

Shadows gild the archways

Do not turn your face towards me

Confronting me with my loneliness

You are in a forest unknown

The secret orchard

And your voice is vast and achromatic

But still so precious

Lullaby of the crescent moon took you

Mesmerized, its kaleidoscopic face

Granted you a hollow stare

Another soul within the divine herd

I have kept it

The amaranth symbol

Hidden inside the golden shrine

Until we rejoice in the meadow

Of the end

When we both walk the shadows

It will set ablaze and vanish

Black rose immortal

It is getting dark again

Dusk shuffle across the fields

The evening trees moan as if they knew

At night I always dream of you

В ім’я відчаю

Я називаю твоє ім’я

Плач, я зітхаю

Знову і знову

Духовне затемнення

Шлюзи закриті, щоб я шукав

В ніч…

Завіса зірок, спостерігаючи

Моя тінь народжується зі світла

Світло ока, у темряві

Над смутною водою витають спогади

Безкінечно, шукаючи вдень і вночі

Місячне світло пестить самотню гору

Зі спокоєм шепіту

Я ношу голу душу

Порожнє обличчя в струмені води

Тут холодно

Мороз шрамує моє пальто пилом

Очі прикріплюються до вашого німого портрета

Ми розмовляли лише думками

Разом ми дивилися, чекали

Години принесли спрагу і сонце, що сходить

Сонячні птахи залишають свої темні заглиблення

Тіні позолочують арки

Не повертайся до мене

Зіткнувши мене з моєю самотністю

Ви в невідомому лісі

Таємний фруктовий сад

І ваш голос вичерпний і ахроматичний

Але все ще такий дорогоцінний

Колискова півмісяця захопила вас

Заворожений, його калейдоскопічне обличчя

Дозволяє вам подивитися

Ще одна душа в божественному стаді

Я зберіг його

Символ амаранту

Захований всередині золотої святині

Поки ми не радіємо на лузі

Кінець

Коли ми обоє ходимо в тіні

Воно загориться і зникне

Чорна троянда безсмертна

Знову темніє

По полях шуршать сутінки

Вечірні дерева стогнуть, наче знають

Вночі я завжди мрію про тебе