Edgar Allan Poe - Opera Magna

Si pudiera recordar

Tantas noches que velé,

Volvería para huir del desierto.

Si pudiera recordar

Cuántas veces lo soñé,

Dormiría entre los brazos del mal.

Una vida que olvidar,

Mil reproches por hacer.

El alcohol me devolvía la calma.

Una muerte que esperar

Me sedujo sin querer.

El infierno se ocupó de mi alma.

Si pudiera recordar

Las huellas de aquellos que escuché,

Volvería a renacer envuelvo en un llanto.

Volveré en cada tempestad.

Una luz se fundió con mi alma

Y busqué la manera de escapar.

Viviré, oculto en el renglón

Que desvele la sangre que hiela tu piel,

Quiebre los sueños que te hacen vivir.

Tiemblan las manos,

Se encienden los versos

Y nunca se aleja de ti.

Si quisiera imaginar una vida sin final,

Andaría entre figuras de acero.

Si volviera a contemplar

Una sombra al despertar,

Soñaría con fundirme en el tiempo.

Si pudiera recordar

Las huellas de aquellos que escuché,

Volvería a renacer

Envuelto en un llanto.

Volveré en cada tempestad.

Una luz se fundió con mi alma

Y busqué la manera de escapar.

Viviré ocultó en el renglón

Que desvele la sangre que hiela tu piel,

Quiebre los sueños que te hacen vivir.

Tiemblan las manos,

Se encienden los versos

Y nunca se aleja de ti…

…y nunca más.

Nom possumus

Recusare

Quim alii

A nobis

Quin alii

A nobis

Nobis dessentiant

La soledad hace estallar

El miedo a la verdad.

Te hace mentir, negar la realidad.

La tentación te atrapará,

Con una sola voluntad:

Hacer de ti un muñeco más

Que juegue, se pierda en el silencio,

Y robar… sus…sueños.

Un poema que acabar,

Entre sueños de papel.

Hoy la muerte ha sonreído a mi espalda.

Una sombra que ocultar,

Vuelve donde te encontré

Al averno del que nunca saldrás.

Si pudiera recordar

Las huellas de aquellos que escuché,

Volvería a renacer envuelto en una llanto.

Volveré en cada tempestad.

Una luz se fundió con mi alma

Y busqué la manera de escapar.

Viviré oculto en el renglón

Que desvele la sangre que hiela tu piel,

Quiebre los sueños que te hacen vivir.

Tiemblan las manos,

Se encienden los versos

Y nunca se aleja de ti…

…y nunca más.

якби я міг згадати

Стільки ночей я спостерігав,

Я б повернувся, щоб тікати з пустелі.

якби я міг згадати

Скільки разів я мріяв

Я б спав в обіймах зла.

Життя, яке потрібно забути

Тисячу докорів зробити.

Алкоголь повернув мені спокій.

Смерть чекати

Він ненароком спокусив мене.

Пекло подбало про мою душу.

якби я міг згадати

Сліди тих, кого я чув,

Я б відродився в сльозах.

Я повернусь у кожну бурю.

Світло злилося з моєю душею

І я шукав спосіб втекти.

Я буду жити, сховавшись у рядку

Це показує кров, яка заморожує вашу шкіру,

Розбийте мрії, які змушують вас жити.

руки тремтять,

загоряються вірші

І воно ніколи не відходить від тебе.

Якби я хотів уявити собі життя без кінця,

Я б ходив серед сталевих фігур.

Якби я знову замислився

Тінь, коли прокидається,

Я мріяв розтанути в часі.

якби я міг згадати

Сліди тих, кого я чув,

Я б відродився

Огорнута сльозами.

Я повернусь у кожну бурю.

Світло злилося з моєю душею

І я шукав спосіб втекти.

Я буду жити захований у черзі

Це показує кров, яка заморожує вашу шкіру,

Розбийте мрії, які змушують вас жити.

руки тремтять,

загоряються вірші

І він ніколи не відходить від тебе...

…і ніколи більше.

Nom possumus

я відведу

Квім там

Нобіс

хто там

Нобіс

Nobis неслухняний

самотність змушує вас вибухати

Страх правди.

Це змушує брехати, заперечувати реальність.

Спокуса вас зловить

З єдиною заповітою:

Зробіть собі іншу ляльку

Нехай грає, губиться в тиші,

І вкрасти… їхні… мрії.

Вірш для завершення

Між снами паперу.

Сьогодні смерть посміхнулася мені в спину.

Тінь, щоб сховатися

повертайся туди, де я тебе знайшов

До пекла, з якого ти ніколи не вийдеш.

якби я міг згадати

Сліди тих, кого я чув,

Я б відродився в сльозах.

Я повернусь у кожну бурю.

Світло злилося з моєю душею

І я шукав спосіб втекти.

Я буду жити захований у черзі

Це показує кров, яка заморожує вашу шкіру,

Розбийте мрії, які змушують вас жити.

руки тремтять,

загоряються вірші

І він ніколи не відходить від тебе...

…і ніколи більше.