Ne Olur Bir Sabah - Onur Akın

Ne olur bir sabah kapım çalınsa

Açınca gülüşün içime dolsa

Belki bir meyhane biraz da rakı

Sen türkü söylesen ben eşlik etsem

Bakmayın çekilen perdelerin

Aydınlık oluşuna bu şehirde

Renk renk desenlerine kanmayın

Saklısında kimbilir kaç yüreği

Bu ayrılıklar boğar

Kimbilir ardına kadar susmuş ömürleri

Paslanmış ne çok kapı bekler

Hasretin gibi çarpıyorum kapıları

Soluk soluğa atıyorum kendimi sokağa

Taşlarında izmaritlerimi ezdiğim kaldırımlar

Sicim bir yağmur altında

Bir yanıtım yoktur

Seni soran açelyalara

Bir meyhane bulur beni

Beyaz kefeni kirlenmiş masalar

Yorulmuş bir rakı alır beni

Kalbime seni sorar

O an duracak zannederim bu gevezeyi

Sol kolumda bu aşkın uyuşmuş ağrısı

Otuzbeşlik ne ki Meyhaneci yetmişlik getir

Tek başına gitmiyor bu zıkkım

Kavunun tadı zehir

Sen yoksun boynu bükük saatlerin

Bu akşam «Dürüyemin güğümleri kalaylı»

Gitmiyor be abla, değiştir şu bantı

«Bu ne sevgi ah bu ne ızdırap

Zavallı kalbim ne kadar harap»

Çalmıyor artık

Öyle ya çoktan göçmüş Abdullah Yüce

Geceye su gibi dökülse sesin

Bizimle hüzünlü şarkılar gülse

Ellerin elimi bulsa ansızın

Kalbimden kalbine çiçekler koşsa

Geceye su gibi dökülse sesin

Bizimle hüzünlü türküler gülse

Ellerin elimi bulsa ansızın

Kalbimden kalbine çiçekler koşsa

Ne olur bir sabah kapım çalınsa

Açınca gülüşün içime dolsa

Belki bir meyhane biraz da rakı

Sen türkü söylesen ben eşlik etsem

Що робити, якщо одного ранку в мої двері постукають?

Якщо твоя посмішка наповнює мене, коли ти її відкриваєш

Може, таверна і якась ракія

Якщо ти заспіваєш пісню, якщо я буду тебе акомпанувати

Не дивіться на засунуті штори

У цьому місті яскраве

Нехай вас не обманюють кольорові візерунки

Хтозна, скільки сердець приховано

Ці розлуки задихаються

Хтозна, їхнє мовчазне життя

Скільки дверей чекають іржаві

Я грюкаю дверима, як твоя туга

Викидаюся на вулицю задиханою

Тротуари, об які я розчавлював свої приклади

шпагат під дощем

Я не маю відповіді

Азаліям, які запитують про вас

Мене знайде таверна

Столи з брудно-білими кожухами

Втомлена ракія бере мене

Моє серце просить тебе

Я думаю, що цей момент зупинить цього балакуна

Це кохання німіє біль у моїй лівій руці

Що таке тридцять п’ять?

Це лайно не ходить поодинці

Диня на смак отрута

Ви сумуєте за своїми кривими годинами

Сьогодні ввечері «Скрині Дюрюєміна олов'яні»

Не піде, сестро, поміняй цю стрічку

«Ось яка любов ой який біль

Як спустошене моє бідне серце»

більше не грає

Ну, Абдулла Юдже, який уже мігрував

Навіть якщо твій голос ллється в ніч, як вода

Нехай сумні пісні сміються разом з нами

Якщо твої руки знайдуть мої, раптом

Якщо квіти біжать від мого серця до твого серця

Навіть якщо твій голос ллється в ніч, як вода

Нехай сумні пісні сміються разом з нами

Якщо твої руки знайдуть мої, раптом

Якщо квіти біжать від мого серця до твого серця

Що робити, якщо одного ранку в мої двері постукають?

Якщо твоя посмішка наповнює мене, коли ти її відкриваєш

Може, таверна і якась ракія

Якщо ти заспіваєш пісню, якщо я буду тебе акомпанувати