Passenger - Once Human

We travel on the hands of borrowed time

All we are must be returned

We parallel the elements from the sky

With a limit to the light we burn

We’re monoliths with everything to lose

A dusty abyss, obscure and diffuse

Oh, particle, this is not your helm

Let go of control, and flow as a cell

A journey by the will of the sun

We are many yet we are none

We’ve only just begun, we fade

Passenger, you have overstayed

Your welcome

Your help comes

They come with suns and spears of light

That disappear with you

You say you’ll change, you misunderstand

You think you have time to kill but time is a greater hitman

A supernova in our eyes

A sole reminder we are finite

A supernova in our eyes

One sole reminder we are finite

You and me

We are the passengers just passing through

You are not acting alone, collide if you don’t let go

You and me

Just passing through

You and me

We are the passengers

You and me

Just passing through

We are the passengers

You and me

Just passing through

Ми мандруємо на руках позиченого часу

Усе, що ми є, має бути повернуто

Ми паралелюємо стихії з неба

З обмеженням світла, яке ми спалюємо

Ми моноліти, у яких є все, що можна втрачати

Пильна прірва, неясна й розсіяна

О, частинка, це не твій штурвал

Відпустіть контроль і плиньте як клітина

Подорож із волі сонця

Нас багато, але ми ні один

Ми тільки почали, ми згасаємо

Пасажир, ви прострочилися

Будь ласка

Ваша допомога приходить

Вони приходять із сонцями та списами світла

Це зникне з тобою

Ти кажеш, що змінишся, ти неправильно розумієш

Ви думаєте, що у вас є час, щоб вбити, але час — більший вбивця

Наднова в наших очах

Єдине нагадування, що ми обмежені

Наднова в наших очах

Єдине нагадування, що ми закінчені

Ти і я

Ми пасажири, які просто проходять

Ви дієте не поодинці, зіткніться, якщо не відпустите

Ти і я

Просто проходячи

Ти і я

Ми — пасажири

Ти і я

Просто проходячи

Ми — пасажири

Ти і я

Просто проходячи