Небо - ОН ЮН

"Все когда-нибудь попадают на небо",-

сказала мама, после смерти попугая,

а я кричал, плакал и требовал,

чтобы мне объяснили, что за прихоть такая,

раз на небе миллиарды собак,

котов, рыбок, людей безгрешных,

почему еще нужно было забрать

моего бедного Кешу?

У тебя там, Господи, плохая компания

и тебе просто необходимо

Играть с моим попугаем,

Забирать у матери единственного сына?

Но небо все ближе, а детство все дальше,

Мне почти уже тридцать, а будет и больше,

если не произойдет никакой неожиданности,

вроде вторжения Гитлера в Польшу,

и я, закричу, оглушенный гранатой,

прикрывая рукой обоженные веки,

получу свой шанс погибнуть солдатом,

хоть и был рожден человеком...

Но это вряд ли, ведь я не годен,

так и написано в военном билете,

и все свои главные войны,

скорее всего, проведу в интернете,

иногда выходя из режима он-лайн,

но всегда оставаясь на мобильной связи,

получая в банке беспроцентный займ,

сублимируя себя в собирание паззлов,

вот так вот однажды залезешь в почту,

что-то в спам, на что-то ответить,

и увидишь одно письмо, среди прочих:

"Поздравляем с пятидесятилетием".

И зеркало скажет, что это правда,

И не найдется ему никаких возражений,

пойдешь, и купишь себе перчатки от "Прада".

Все-таки день рождения.

Будет казаться, что ничего не было,

что из детского сада сразу на пенсию.

Стоишь в новых перчатках, смотришь на небо,

Вспоминаешь: а были ли к нему претензии?...

Стал замечать, что гораздо быстрее

И как-то совсем уж нелепо

я преждевременно старею

С каждой выкуренной сигаретой,

с каждым стаканом ликера

игнорируя все предупреждения минздрава

Здравомыслие - разложение,

аскетизм - деградация,

Я буду лысеть в сорок,

так же как угарал в двадцать

Еще не подыхать, но уже при жизни разлагаться.

Слушать музыку,

но все мои пластинки на 78 оборотов

И я не узнаю песни, все сверяя

по внутренним нотам протеста

И если ты вдруг захочешь уйти -

Забери половину имущества,

по другому никак не получится,

Тебе придется забивать чемоданы

Мечтами о странах,

Где мы не были и куда никогда не поедем

Забери половину этих

совместных воспоминаний,

улыбок и прикосновений

Все самое ценное отдаю, для тебя ничего не жалею

Забери и если тебе не нужны, отдай детям

Скажи, что папа летчик

или лучше космонавт, известный политически деятель

Лучший механик планеты,

Забери, чтобы здесь они не сгорели -

я сам обещал себе это

Но слово сдержу едва ли -

без тебя все равно не сумею.

"Всі колись потрапляють на небо", -

сказала мама, після смерті папуги,

а я кричав, плакав і вимагав,

щоб мені пояснили, що за забаганка така,

раз на небі мільярди собак,

котів, рибок, людей безгрішних,

чому ще треба було забрати

мого бідного Кешу?

У тебе там, Господи, погана компанія

і тобі просто необхідно

Грати з моїм папугою,

Забирати у матері єдиного сина?

Але небо все ближче, а дитинство все далі,

Мені майже тридцять, а буде і більше,

якщо не станеться жодної несподіванки,

на кшталт вторгнення Гітлера до Польщі,

і я, закричу, оглушений гранатою,

прикриваючи рукою обожені повіки,

отримаю свій шанс загинути солдатом,

хоч і був народжений людиною...

Але це навряд, адже я не придатний,

так і написано у військовому квитку,

і всі свої головні війни,

швидше за все, проведу в інтернеті,

іноді виходячи з режиму он-лайн,

але завжди залишаючись на мобільному зв'язку,

отримуючи в банку безвідсоткову позику,

сублімуючи себе у збирання пазлів,

ось так ось одного разу залізеш у пошту,

щось у спам, на щось відповісти,

і побачиш одного листа, серед інших:

"Вітаємо з п'ятдесятиріччям".

І дзеркало скаже, що це правда,

І не знайдеться йому жодних заперечень,

підеш і купиш собі рукавички від "Прада".

Все-таки день народження.

Здаватиметься, що нічого не було,

що з дитячого садка одразу на пенсію.

Стоїш у нових рукавичках, дивишся на небо,

Згадуєш: а чи були до нього претензії?

Став помічати, що набагато швидше

І якось зовсім безглуздо

я передчасно старію

З кожною викуреною сигаретою,

з кожною склянкою лікеру

ігноруючи всі попередження МОЗ

Розсудливість - розкладання,

аскетизм - деградація,

Я лисітиму в сорок,

так само як чадув у двадцять

Ще не подихати, але вже за життя розкладатися.

Слухати музику,

але всі мої платівки на 78 оборотів

І я не впізнаю пісні, все звіряючи

за внутрішніми нотами протесту

І якщо ти раптом захочеш піти

Забери половину майна,

інакше ніяк не вийде,

Тобі доведеться забивати валізи

Мріями про країни,

Де ми не були і куди ніколи не поїдемо

Забери половину цих

спільних спогадів,

посмішок та дотиків

Все найцінніше віддаю, тобі нічого не шкодую

Забери і якщо тобі не потрібні, віддай дітям

Скажи, що тато льотчик

або краще космонавт, відомий політичний діяч

Найкращий механік планети,

Забери, щоб тут вони не згоріли

я сам обіцяв собі це

Але слово дотримаю навряд чи -

без тебе все одно не зумію.