Alvajáró - Omega

Hogyha sírsz, jobb, ha elmegyek

Én nem tudok együtt sírni veled

Úgysem érted, már senki sem ért

Szörnyű érzés, bűvös részletek

Nagy zűrzavar, semmi sincs a helyén

Lázban égek és nem tudom, miért

Én azt hiszem, alvajáró vagyok

Nincs életem, csak egybeolvadt napok

Úgy létezem, hogy félig máshol vagyok

Mint tollpihét, felkap, messze sodor a szél

Néha érzem, majdnem ott vagyok

Egy második ébredéshez közel

Melyben éled egy teljesebb lény

Röpke érzés, máris vége van

Mindig visszatart egy láthatatlan küszöb

És megfakul bennem újra a fény

Én azt hiszem, alvajáró vagyok

Nincs életem, csak egybeolvadt napok

Úgy létezem, hogy félig máshol vagyok

Mint tollpihét, felkap, messze sodor a szél

Hogyha sírsz most, jobb, ha elmegyek

Már nem tudok együtt sírni veled

Légy boldogabb, én nem haragszom rád

Két szemem elé, mintha játszana

Megfordítva tart látcsövet a világ

Abban nézlek és távolodom

Mind, azt hiszem, alvajárók vagyunk

Nincs életünk, mindent veszni hagyunk

Úgy létezünk, hogy félig máshol vagyunk

Mint tollpihét, sodor messze minket a szél

Якщо ти плачеш, я краще піду

Я не можу плакати з тобою

Ти все одно не розумієш, більше ніхто не розуміє

Жахливе відчуття, чарівні деталі

Великий безлад, нічого не на місці

Я горю від гарячки і не знаю чому

Мені здається, що я лунатик

У мене немає життя, лише злиті дні

Я існую, будучи на півдорозі

Як пір’я, підхоплює, вітер несе далеко

Іноді мені здається, що я майже на місці

Близько до другого пробудження

У якому ти живеш повнішою істотою

Відчуття швидкоплинності, все закінчено

Його завжди стримує невидимий поріг

І світло знову згасає в мені

Мені здається, що я лунатик

У мене немає життя, лише злиті дні

Я існую, будучи на півдорозі

Як пір’я, підхоплює, вітер несе далеко

Якщо ти зараз плачеш, я краще піду

Я більше не можу плакати з тобою

Будь щасливішим, я не сержуся на тебе

Перед моїми двома очима, наче грає

Світ перевернутий

Дивлюсь і відходжу

Ми всі думаємо, що ми лунатики

У нас немає життя, ми все відпускаємо

Ми існуємо на півдорозі в іншому місці

Як пір’я, вітер нас далеко змітає