Шрамы - Olimpia

Время сквозь пальцы, рисуя морщины,

Забирает украдкой удары внутри.

В чем же загадка — бежать без оглядки,

оставляя лишь шрамы на груди?

Лишь только шрамы на груди!

Стой!

Свет ведет меня к тебе.

Покажи мне, как сбываются мечты, —

Я устал жить в этом сне…

Часы так упрямо шагают исправно,

Оставляя все меньше надежд на успех.

И жизни помехи упорно мешают

На пути у желания твой разрушить доспех.

Я вижу!

Свет!

Он ведет меня к тебе.

Покажи мне, как сбываются мечты, —

Я устал жить в этом сне,

Я устал жить в этом сне…

Я устал жить в одном дне…

Время бежит, оставляя ответ,

И даже тогда,

Когда надежды нет,

Когда надежды больше нет…

Стой!

Свет ведет меня к тебе,

Покажи мне как, сбываются мечты, —

Я устал жить в этом сне,

Я устал жить в этом сне…

Я устал жить в одном дне…

Час крізь пальці, малюючи зморшки,

Забирає крадькома удари всередині.

В чому ж загадка бігти без оглядки,

залишаючи лише шрами на грудях?

Тільки шрами на грудях!

Стій!

Світло веде мене до тебе.

Покажи мені, як справджуються мрії,—

Я втомився жити в цьому сні.

Годинник так уперто крокує справно,

Залишаючи все менше надій на успіх.

І життя перешкоди вперто заважають

На шляху у бажання твій зруйнувати зброю.

Я бачу!

Світло!

Він веде мене до тебе.

Покажи мені, як справджуються мрії,—

Я втомився жити в цьому сні,

Я втомився жити в цьому сні.

Я втомився жити в одному дні...

Час біжить, залишаючи відповідь,

І навіть тоді,

Коли надії немає,

Коли надії більше немає.

Стій!

Світло веде мене до тебе,

Покажи мені як, справджуються мрії,—

Я втомився жити в цьому сні,

Я втомився жити в цьому сні.

Я втомився жити в одному дні...