Паденье - Ольга Кузнецова

Постигаю равновесье,

как сложнейшую науку.

Устремляюсь в преднебесье,

перестраиваю руку,

чтобы правила полетом,

не покрывшись опереньем,

и вальсирую по нотам,

и фиксирую паденье.

С новой силою пытаюсь

изменить свою породу,

но, сорвавшись, возвращаюсь

к нелетальному исходу,

где в тела врастает лето,

где пульсируют растенья,

где ты думаешь, что это

возвращение, возвращенье.

Отражаю притяженье.

Снова вскидываю руку

и знакомое движенье

постигаю, как науку.

Устремляюсь в преднебесье

и вальсирую по нотам,

чтоб, достигнув равновесья,

научить

тебя

полету.

Осягаю рівновагу,

як найскладнішу науку.

Прагну в переднебессі,

перебудовую руку,

щоб правила польотом,

не покрившись пір'ям,

і вальсую по нотах,

і фіксую падіння.

З новою силою намагаюся

змінити свою породу,

але, зірвавшись, повертаюсь

до нелетального результату,

де в тіла вростає літо,

де пульсують рослини,

де ти думаєш, що це

повернення, повернення.

Відбиваю тяжіння.

Знову скидаю руку

та знайомий рух

осягаю, як науку.

Прагну в переднебессі

і вальсую по нотах,

щоб, досягнувши рівноваги,

навчити

тебе

польоту.