The Velocity of Saul at the Time of his Conversion - Okkervil River

Loosen the wire, your time has expired,

the only word left is goodbye.

In my new dream the light’s shining on me;

little needles of sodium unstitch the seams of the sky.

Hold your head higher, the heavenly choir

is settling in for the night,

and where I had friends, I am left with loose ends;

four hours of vision exchanged for four hours of fright.

But enough of the fight,

enough you and I,

enough of prevail or walk in the light.

While the angels stand by I get high as a kite.

I’m too tired to smile

or know that I’m right.

Am I right?

And all our best-laid plans, well, they crumbled in our hands;

the Progress of Man.

You held in your breath long after projections of death,

you sat in the waiting gasping and rasped for a fan.

But the audience is tired;

we’ve had enough fire,

we’re entereing the age now of ice.

And I, feeling older, pull off to the shoulder

and wonder, with my head in my hands, should I call my wife

and say enough 'you and I,'

enough of 'the fight,'

enough of 'prevail'or 'walk in the light.'

While the angels stand by I get high as a kite.

I’m too tired to smile

or know that I’m right.

And when the spacecraft came down

I was left on the ground.

Will you keep me around,

will you help me survive

after my time?

Послабте дріт, ваш час закінчився,

залишилося лише слово до побачення.

У моєму новому сні світло сяє на мене;

маленькі голочки натрію розшивають шви неба.

Держи голову вище, небесний хор

влаштовується на ніч,

а там, де я був друзів, у мене залишаються вільні кінцівки;

чотири години бачення замінено на чотири години страху.

Але досить боротися,

досить ти і я,

достатньо переважати чи ходити на світлі.

Поки ангели стоять поруч, я підіймаюся, як повітряний змій.

Я занадто втомився, щоб посміхатися

або знати, що я правий.

Маю рацію?

І всі наші найкращі плани, ну, вони розсипалися в наших руках;

прогрес людини.

Ви довго затримали дихання після прогнозів смерті,

ви сиділи в чеканні, задихаючись, і хрипів до віяла.

Але аудиторія втомилася;

нам достатньо вогню,

зараз ми вступаємо в льодову епоху.

А я, відчуваючи себе старшим, тягнуся до плеча

і думаю, з головою в руках, чи мені дзвонити дружині

і скажи досить "ти і я",

досить "боротьби",

досить "переважати" або "ходити в світлі".

Поки ангели стоять поруч, я підіймаюся, як повітряний змій.

Я занадто втомився, щоб посміхатися

або знати, що я правий.

І коли космічний корабель впав

Мене залишили на землі.

Ти тримаєш мене поруч,

ти допоможеш мені вижити

після мого часу?