Oginsky's Polonaise -

Песня летит, как птица вдаль,

Ведь где-то там, в тиши лесной,

Стоит у речки синей дом родной,

Где ждет меня любимая и верная.

Где тихий мой причал,

И вечером в саду из дома

Слышатся лишь звуки полонеза…

Сон в ночи несет, несет к далеким берегам

Моей любви.

А там, все так задумчиво и тихо,

Только волны, только свет и облака

И мы с тобой в руке рука…

Там, на холме — высокий храм,

К нему я в детстве бегал сам

Любил смотреть в глаза святым на образах,

И ангелы, летая, улыбались в белоснежных куполах

И слышались под сводами чарующие звуки Благовеста…

Боже храни мой край от бед и невзгод храни

Не дай позабыть мне, не дай

Куда мы идем и откуда шли

И от сохи и от земли

И от лугов и от реки

И от лесов и от дубрав,

И от цветущих спелых трав

К своим корням вернуться должны

К спасению души обязаны вернуться…

Песня летит, как птица вдаль,

Ведь где-то там, в тиши лесной,

Стоит у речки синей, дом родной,

Где ждет меня любимая и верная.

Где тихий мой причал,

И вечером в саду из дома

Слышатся лишь звуки полонеза…

(Андрей Шаповалов)

Свет и надежда новых дней,

Свиданье с Родиной моей.

Судьбы итог, пути в тот край итог,

Где с неба, как с иконы на скитальцев смотрит Бог!

В поисках правды бытия

Блуждал и я в чужих краях.

Познал и я, ликуя и скорбя,

Нечаянную радость обретения себя

О, Любовь и Боль!

Вы то как звезды, то как птицы в небе надо мной!

Еще не кончен ваш полет,

Еще душа о том поет!

Горек Отчизны дым родной

Открытьем истины простой:

Отчизна там, где суждено всем нам

Когда-нибудь припасть челом к отеческим стопам!

Там на древнем бархате герба

Сложила свой расклад судьба,

Хранит владенья прежних пор

Орла двуглавого дозор!

Там готовы встреча и приют,

Нас верно любят, ждут и чтут,

Глаза сиятельных пенат

Не злато, но покой сулят!

Там — любовь с печалью пополам!

Свершает лебедь в два крыла

Свой торжествующий разбег

В закат, похожий на рассвет!

Дом с облаками за окном

В закатном небе золотом.

Был первый шаг, настал и этот шаг.

Пусть в дом распахнут вход — в его плену моя душа!

Пісня летить, як птах вдалину,

Адже десь там, в тиші лісовій,

Стоїть біля річки синій будинок рідний,

Де чекає на мене кохана і вірна.

Де тихий мій причал,

І ввечері в саду з дому

Чуються лише звуки полонезу.

Сон у ночі несе, несе до далеких берегів

Мого кохання.

А там, все так задумливо і тихо,

Тільки хвилі, тільки світло та хмари

І ми з тобою в руці рука...

Там, на пагорбі — високий храм,

До нього я в дитинстві бігав сам

Любив дивитися в очі святим на образах,

І ангели, літаючи, посміхалися в білосніжних куполах

І чулися під склепінням чарівні звуки Благовіста…

Боже бережи мій край від бід і негод зберігай

Не дай забути мені, не дай

Куди ми йдемо і звідки йшли

І від сохи та від землі

І від лугів і від річки

І від лісів і від дубрів,

І від квітучих стиглих трав

До свого коріння повернутися повинні

До порятунку душі зобов'язані повернутися…

Пісня летить, як птах вдалину,

Адже десь там, в тиші лісовій,

Стоїть біля річки синій, будинок рідний,

Де чекає на мене кохана і вірна.

Де тихий мій причал,

І ввечері в саду з дому

Чуються лише звуки полонезу.

(Андрій Шаповалов)

Світло і надія нових днів,

Побачення з Батьківщиною моєю.

Долі результат, шляхи в той край результат,

Де з неба, як з ікони на мандрівників дивиться Бог!

У пошуках правди буття

Блукав і я в чужих краях.

Пізнав і я, тріумфуючи і скорбота,

Ненавмисну ​​радість здобуття себе

О, Любов і Біль!

Ви то як зірки, то як птахи в небі наді мною!

Ще не закінчено ваш політ,

Ще душа про те співає!

Гірка Вітчизни дим рідний

Відкриття істини простий:

Вітчизна там, де судилося всім нам

Колись припасти чолом до батьківських стоп!

Там на стародавньому оксамиті герба

Склала свій розклад доля,

Зберігає володіння колишньої доби

Орла двоголового дозор!

Там готові зустріч і притулок,

Нас вірно люблять, чекають і шанують,

Очі сяючих пенат

Не золото, але спокій обіцяють!

Там - любов з печаллю навпіл!

Здійснює лебідь у два крила

Свій тріумфальний розбіг

У захід сонця, схожий на світанок!

Будинок із хмарами за вікном

У західному небі золотом.

Був перший крок, настав і цей крок.

Нехай у будинок відчинять вхід — у його полоні моя душа!