She With Whom Compar'd The Alpes Are Vallies - :Of The Wand & The Moon:

I wish to fire the trees af all these forrest

I give the Sunne a last farewell each evening

I curse the fidling finders out of Musicke

With envie i doo hate the loftie mountains

And with despite despise the humble vallies

I doo detest night, evening, day, and morning

For she, whose parts maintainde a perfect musique

Whose beawties shin’de more then the blushing morning

Who much did passe in state the stately mountains

In straightnes past the Cedars of the forest

Hath cast me wretch into eternally evening

By taking her two Sunnes from these darke vallies

Curse to my selfe my prayers is, the morning

My fire is more, then can be made with forrests

My state more base, then are the basest vallies

I wish no evenings more to see, each evening

Shamed I hate my selfe in sight of mountaines

And stoppe mine ears, lest I growe mad with Musicke

For she, with whorm compar’d, the Alpes are vallies

She, whose lest word brings from the spheares their musique

At whose approach the Sunne rase in the evening

Who, where she went, bare in her forhead morning

Is gone, is gone from these our spolyed forrests

Turning to desarts our best pastur’de mountaines

Я бажаю спалити дерева від усього цього лісу

Кожного вечора я прощаю Сунне останнє

Я проклинаю шукачів із Musicke

З заздрістю я ненавиджу високі гори

І незважаючи на зневагу до скромних долин

Я ненавиджу ніч, вечір, день і ранок

Для неї, чиї партії зберігають ідеальну музику

Чиї красуні сяють більше, ніж червоний ранок

Хто багато пройшов у штаті величні гори

Прямо повз Кедри лісу

Вкинув мене жалюгідного у вічний вечір

Взявши у неї два сонця з цих темних долин

Прокляття собі, мої молитви, ранок

Мій вогонь більший, тоді його можна розвести за допомогою лісів

Мій стан більше базовий, ніж найнижчі долини

Я бажаю більше не бачити вечорів кожного вечора

Соромно, що я ненавиджу саме себе на очі гір

І заткни мої вуха, щоб я не розсердився від Музике

Для неї Альпи — це долини, якщо порівнювати її з жуками

Вона, чиє найменше слово виносить зі списів їх музику

У чийого наближення до вечора розпочинається сонце

Хто, куди пішла, оголила вранці лоб

Зникло, зникло з цих наших розбитих лісів

Звертаємося до дезерт, наших найкращих пасовищних гір