The Final Rest - Octavia Sperati

Silence is taking, taking up the space and is for live

Naked skin wrapped in showers of silver beans

Sun’s out defrosting years of clogged up strain

Two tied up souls inhaling

Searching for their own lived lives

Longing to flush upon its shore to come to final rest

Venomous clouds throw the sun into a shade

The drunken earth begs for her as the sky is missing its

Moon

My world is shaking, breaking up the solid ground

Slowly I’m waking, waking up to see through years of pain

Drunken soul sinking, drowning in its misery

Clear eyes are watching, staring at the vast sun

Slow rivers of golden memories

Shivering down their broken spine

Longing to flush upon its shore to come to final rest

Venomous clouds throw the sun into a shade

The drunken earth begs for her as the sky

Is missing its moon

Тиша займає, займає простір і живе

Гола шкіра, загорнута в душі з срібних бобів

Сонце розморожує роки забитого напруги

Дві зв’язані душі вдихають

У пошуках власного прожитого життя

Прагне виплисти на його берег, щоб прийти до останнього спокою

Отруйні хмари відкидають сонце в тінь

П’яна земля благає її, як небу не вистачає

Місяць

Мій світ тремтить, розриваючи твердий ґрунт

Повільно я прокидаюся, прокидаюся, щоб побачити крізь роки болю

Душа п'яна тоне, тоне у своєму нещасті

Ясні очі дивляться, дивляться на безмежне сонце

Повільні ріки золотих спогадів

Тремтять по їхніх зламаних хребтах

Прагне виплисти на його берег, щоб прийти до останнього спокою

Отруйні хмари відкидають сонце в тінь

П’яна земля благає її, як небо

Не вистачає свого місяця