Risen - O.A.R.

I’m not quite sure how I got here

A minute passed and I’m on my feet

I never knew life could taste so good

I need a little minute, just a moment to breathe

No matter where I go, no matter who I see

Well I’m reminded of my earlier days

No matter where I roll, no matter what I know

Well I’m reminded of my earlier ways

But now I keep asking myself

Wouldn’t it be the best damn day if we all took time to breathe?

Just one stolen paragraph in the book’s written history

Don’t you sometimes wonder why people are afraid to smile?

Don’t look down we’re gonna come around and it always come to

Back, crack of time eventually

Just ascend with me

I’m not quite sure when I woke up

The night flew by as I lay asleep

Who ever knew that life could feel so good?

I need another minute

Just a moment to breathe

No matter where I go, no matter who I see

Well I’m reminded of my earlier days

No matter what I know, no matter where I roll

Well I’m reminded of my earlier ways

But now I keep asking myself

Wouldn’t it be the best damn day if we all took time to breathe?

Just one stolen paragraph in the book’s written history

Don’t you sometimes wonder why people are afraid to smile?

Don’t look down we’re gonna come around and it always come to back

Crack of time eventually

Wouldn’t it be the best damn day?

Wouldn’t it be a wonderful day?

Wouldn’t it be a glorious day?

If we all took time to smile, made just a minute for you and me

Wouldn’t it be the best damn day?

Я не зовсім знаю, як я сюди потрапив

Минула хвилина, і я на нозі

Я ніколи не знав, що життя може бути таким смачним

Мені потрібна трошки хвилини, лише момент, щоб вдихнути

Куди б я не ходив, кого б я не бачив

Я згадую свої ранні дні

Незалежно від того, куди я катаюся, не важливо, що я знаю

Що ж, я згадую мої ранні способи

Але тепер я запитую себе

Хіба це не був би найкращий день, якби ми всі знайшли час, щоб дихати?

Лише один вкрадений абзац у написаній історії книги

Ви часом не замислюєтесь, чому люди бояться посміхатися?

Не дивіться вниз, ми прийдемо, і це завжди прийде до уваги

Назад, кінець часу

Просто підніміться зі мною

Я не зовсім впевнений, коли прокинувся

Ніч пролетіла, коли я спав

Хто знав, що життя може бути таким гарним?

Мені потрібна ще хвилина

Хвилинка, щоб дихати

Куди б я не ходив, кого б я не бачив

Я згадую свої ранні дні

Незалежно що я знаю, не важливо, куди я катаюся

Що ж, я згадую мої ранні способи

Але тепер я запитую себе

Хіба це не був би найкращий день, якби ми всі знайшли час, щоб дихати?

Лише один вкрадений абзац у написаній історії книги

Ви часом не замислюєтесь, чому люди бояться посміхатися?

Не дивіться вниз, ми прийдемо, і це завжди повертається

Зрештою тріщина часу

Хіба це не буде найкращий день?

Хіба це не буде чудовий день?

Хіба це не буде славетний день?

Якби ми всі знайшли час посміхатися, знайшли лише хвилину для нас із вами

Хіба це не буде найкращий день?