Стекло Души - Nuteki

Дождь, луна, шаг за шагом вперед иду и думаю,

Стекло бы не разбить моей души,

В уши лишнее не допустить, развить новый сюжет,

Забыть бы старое,

И вправду, обиды, как гвозди в дерево,

Как запах с севера, холодный и сухой на вкус,

Насмешки — ядовитый укус.

Странная грамота у всех эти красивых слов.

Я слышу смысл среди моих строк,

Слышу упрек со стороны другой вины.

Хотя природе вроде все равно

Не важно, будет ли разбито мое стекло.

Легко капли дождя отбивают свой ритм,

Но я продолжаю вперед идти,

Где дождь, луна и тусклый свет, и ты со мной.

Припев:

Стекло моей души,

Я разрываю боль.

Кусочки внутри,

Но ты со мной мой Бог.

2й куплет:

Воздух стал горьче, дышать тяжелее.

Это запах смолы.

А сердце в не понятках стонет

О Боже, внутренний голос меня тревожит.

А может и не все так плохо?

Может, стоит жить дальше?

Вспомни Как было раньше: любовь и простота посещала нас почаще,

Знающим было проще смотреть дальше,

Видя людей без фальши, знающих, понимающих,

Что есть Кто-то,

Кто видит жизнь целиком, как на семейном фото

В этом цепном проекте я слагаю рифмы

И в этом тексте я пытаюсь распознать, кто я.

Но я верю, горизонт светит мне надеждой

И я верю, завтра будет лучше, чем прежде

Припев:

Стекло моей души,

Я разрываю боль.

Кусочки внутри,

Но ты со мной мой Бог.

Мост:

Много разных вопросов, ответов

Внутри меня…

Я не хочу думать об этом

я ищу тебя…

Дощ, місяць, крок за кроком вперед іду і думаю,

Скло не розбити моєї душі,

У вуха зайве не допустити, розвинути новий сюжет,

Забути старе,

І дійсно, образи, як цвяхи в дереві,

Як запах із півночі, холодний і сухий на смак,

Насмішки - отруйний укус.

Дивна грамота у всіх цих гарних слів.

Я чую сенс серед моїх рядків,

Чую закид із боку іншої провини.

Хоча природі начебто все одно

Неважливо, чи буде розбите моє скло.

Легко краплі дощу відбивають свій ритм,

Але я продовжую вперед йти,

Де дощ, місяць і тьмяне світло, і ти зі мною.

Приспів:

Скло моєї душі,

Я розриваю біль.

Шматочки всередині,

Але ти зі мною мій Бог.

2й куплет:

Повітря стало гірше, дихати важче.

Це запах смоли.

А серце в не поняттях стогне

О Боже, внутрішній голос мене турбує.

А може і не все так погано?

Може, чи варто жити далі?

Згадай Як було раніше: любов і простота відвідувала нас частіше,

Знаючим було простіше дивитися далі,

Бачачи людей без фальші, які знають, розуміють,

Що є Хтось,

Хто бачить життя цілком, як на сімейному фото

У цьому ланцюговому проекті я складаю рими

І в цьому тексті я намагаюся розпізнати, хто я.

Але я¦вірю, горизонт світить мені надією

І я вірю, завтра буде краще, ніж раніше

Приспів:

Скло моєї душі,

Я розриваю біль.

Шматочки всередині,

Але ти зі мною мій Бог.

Міст:

Багато різних питань, відповідей

Всередині мене…

Я не хочу думати про це

я шукаю тебе…