Prison Walls - Novena

Frozen, as the time just passes by

Have to sing the freedom cry

Of the one who holds you here

Chosen for a life you never called for

As your body starts to falter

You refuse to shed a tear

Kept within your endless prison walls

Is there life for you to find at all?

Open, like a wound that never healed

Through a door you walked right in

To a fight that you can’t win

Moments, they appear to last forever

Like a friendship that we severed

There’s a heart that’s yet to beat

Kept within your endless prison walls

Is there life for you to find at all?

I have been a terrible friend and an even worse lover

And I think it’s time for some confessional

My Mother?

She didn’t even want me

She had a life and I wasn’t part of the plan

And you know what?

That’s okay

Because when new life seems only to form destruction

And all you’ve come to crave is the other

What’s there to be done, really?

There isn’t a simple fix to be found, just a long and arduous road of

circumstance

And that’s okay.

It’s no-one's fault

And let’s not even speak of the Father.

I mean, what’s there to say?

He was quite literally never there, and funnily enough, the absence isn’t so

conspicuous

I mean, you can’t miss what you’ve never had

But all the same, it didn’t take long for the men in white coats

That didn’t wear white coats at all that I feared so much as a child to appear

Wielding brands of disability, mental unrest and disrepair

Antipsychotics for lunch at twelve.

You know It’s no-one's fault

It’s no-one's fault

Still, I had the love of a Mother regardless, and for that I genuinely give

thanks

She single-handedly was the saviour of my short and storied years

Seemingly the one thing prescribed by the Gods that was not a fucking detriment

So it’s fair to say, I suppose, that I have been smiled upon

At least in part, but is it enough?

How could it ever be enough?

It’s never enough

It’s no-one's fault

But that didn’t stop me from struggling with my independence for years

I convinced myself I was strong, which, in ways, I was

I convinced myself of a number of things but it wasn’t enough

It was never enough… How could it ever be enough?

The damage has been done and it’s no-one's fault

And I would’ve ended up the same from the outside looking in

These prison walls would self-sustain and keep me held within

The damage has been done and there’s no-one left

And it’s no-one's fucking fault

The damage has been done and there’s no-one left

It’s no-one's fault

Look at this hollow shell, pallid and worn

Victimised circumstance and nothing more than a worm

And isn’t it fucking pathetic?

I should be a king, my freedom is stripped

And I am laid bare in my absence of morals

My ethical code spun into chaos

It could’ve been different, it should’ve been different

You’ve failed me and now I am lost to these walls

And oh, if these walls could talk

Oh, the stories they’d tell you

You would be shocked and appalled, I assure you

For this is the domain of liars and thieves

Our negligent souls have been wasted

Kept within my endless prison walls

Was there life for me to find at all?

If I close my eyes, am I alone?

At least now I know, through it all

On my own, I’ve escaped my prison walls

Заморожений, оскільки час просто минає

Треба співати крик свободи

Того, хто тримає вас тут

Вибраний для життя, до якого ви ніколи не зверталися

Коли ваше тіло починає захитатися

Ви відмовляєтеся пролити сльозу

У твоїх нескінченних тюремних стінах

Чи є для вас життя, яке ви можете знайти?

Відкритий, як рана, яка ніколи не загоїлася

Через двері, у які ви зайшли

У бій, у якому ви не можете виграти

Миті, здається, тривають вічно

Як дружба, яку ми розірвали

Є серце, яке ще не б’ється

У твоїх нескінченних тюремних стінах

Чи є для вас життя, яке ви можете знайти?

Я був жахливим другом і ще гіршим коханцем

І я думаю, що настав час сповіді

Моя мати?

Вона навіть мене не хотіла

У неї було життя, а я не був частиною плану

І знаєте що?

Нічого страшного

Тому що коли нове життя, здається, лише утворює руйнування

І все, чого ви жадаєте, — це інше

Що потрібно робити, насправді?

Немає простого рішення, яке не можна знайти, лише довга та важка

обставина

І це нормально.

Це ніхто не винен

І не будемо навіть говорити про Батька.

Я маю на увазі, що тут говорити?

Він буквально ніколи там не був, і, як не дивно, його відсутність не так

помітний

Я маю на увазі, ви не можете пропустити те, чого ніколи не мали

Але все одно чоловікам у білих халатах це не зайняло багато часу

Він зовсім не одягав білі халати, яких я так боявся, як дитина,

Використання марок інвалідності, душевних хвилювань і занедбаності

Антипсихотичні засоби на обід о дванадцятій.

Ви знаєте, що ніхто не винен

Це ніхто не винен

І все-таки я мала любов мами, і за це я справді віддаю

Спасибі

Вона поодинці була рятівницею моїх коротких і цікавих років

Здавалося б, єдина річ, приписана богами, яка не завдала шкоди

Тож справедливо скажу, я припускаю, що мені посміхнулися

Принаймні частково, але чи достатньо цього?

Як цього може бути достатньо?

Цього ніколи не вистачає

Це ніхто не винен

Але це не завадило мені роками боротися за свою незалежність

Я переконав себе, що я сильний, яким, у певному сенсі, я був

Я переконував себе у кільці речей, але цього було недостатньо

Цього ніколи не було достатньо… Як цього може бути достатньо?

Збиток завдано, і ніхто не винен

І я отримав би те саме ззовні, дивлячись зсередини

Ці тюремні стіни підтримали б мене і тримали б мене всередині

Шкоду завдано, і нікого не залишилося

І в цьому ніхто не винен

Шкоду завдано, і нікого не залишилося

Це ніхто не винен

Подивіться на цю порожнисту оболонку, бліду й потерту

Жертва обставин і не більше ніж хробак

І хіба це не жалюгідно?

Я повинен бути королем, мою свободу позбавлено

І я розкриваюся через мою відсутність моралі

Мій етичний кодекс перетворився на хаос

Могло бути інакше, мало бути інакше

Ви мене підвели, і тепер я втрачений для цих стін

І о, якби ці стіни могли говорити

О, історії, які вони вам розкажуть

Ви були б шоковані та вражені, запевняю вас

Бо це сфера брехунів і злодіїв

Наші недбалі душі змарніли

Зберігається в моїх нескінченних тюремних стінах

Чи було мені взагалі життя?

Якщо я заплющу очі, я самий?

Принаймні тепер я знаю, через це все

Самотужки я втік із тюремних стін