Only the Silent - Noumena

They turn the clock back, they seize the time

In the year zero no room for the sublime

Dusk rests upon us, the years of red twilight

Force us to submit and wither deep down inside

For an anthem I sing, for a word I speak

I’ll be rewarded in the dark corridor

For a line I write, for a thought I think

I’ll be rewarded with a bullet through my neck

I must forget my name, leave past behind

I’m crawling at their feet in this genocide

Death is the only rule, with pain they feed

I’m torn up by the roots like a poisoned weed

Hammering hand over the land grinds us to dust

Cuts every life short

Whispering chant over the land echoes and fades

Here only the silent survive

Pain, starvation, sick creation

Piles of skulls and bones

I see it all

They turn the clock back, they seize the time

In the year zero no room for the sublime

Dusk rests upon us, the years of red twilight

Force us to submit and wither deep down inside

Вони повертають годинник назад, вони хапають час

У нульовий рік немає місця для піднесеного

Сутінки лягають на нас, роки червоних сутінків

Змусити нас підкоритися й засохнути глибоко всередині

Для гімну я співаю, для слова я говорю

Я отримаю винагороду в темному коридорі

Для рядка, який пишу, для думки, яку думаю

Я буду винагороджений кулею в шию

Я мушу забути своє ім’я, залишити минуле позаду

Я повзаю до їхніх ніг у цьому геноциді

Смерть — єдине правило, болем вони живляться

Мене розривають з корінням, як отруєний бур’ян

Рука молотком по землі розмелює нас у порох

Обрізає кожне життя

Відлунає і згасає шепіт над землею

Тут виживають лише мовчазні

Біль, голод, хворе створення

Купи черепів і кісток

Я бачу все

Вони повертають годинник назад, вони хапають час

У нульовий рік немає місця для піднесеного

Сутінки лягають на нас, роки червоних сутінків

Змусити нас підкоритися й засохнути глибоко всередині