Transmute -

I walk among, bear of anything but what I feel it’s me

Lights and shadows orbiting

Eyes for the blindness that once made me see

How do I silence the hunger for

The uncertainty and the unknown?

If I have no, heart to pump

Teeth to rip, nor a throat to gulp

Desperation absolute

Once dwelt -In Earth’s land Plastered

By the filth of imagery

Misanthropist horror

Occupied -In nature’s butchery- Us, passive mammals

Retracing, reviving DNA, through ape and lizard

Aware now of what wasn’t meant to be forgotten

We come from one All

Just like solar rays project through a cloud wall

Or cold air beneath wings that need sustain

A dim presence of life appeared in my horizon

Not regretting what pain can cause me

Since I do not desire to come back

There is no medicine that will help me to seek my track

Under the cover of a wavering mantle

My way lighted by the spell of a quartz stone candle

My old archetypes tremble by its intoxicating perfume

-Slithering inevitably

And in a silken desert it expands towards the edge of, towards the edge of the

future

-Morphing countless times embodying life realms

Fractalizing the lines consuming us, the paradox, as above, so below

At the onset, a promise of revelation, of communion, connection silence the

whole

I… we…are leaving

Я ходжу серед, несу чого завгодно, крім того, що відчуваю, що це я

Світла й тіні, що обертаються

Очі для сліпоти, яка колись змусила мене прозріти

Як я можу вгамувати голод

Невідомість і невідомість?

Якщо я ні маю, то серце накачати

Зубами рвати, ані горлом ковтати

Відчай абсолютний

Колись мешкав - На Землі Землі Оштукатурений

Через бруд образів

Мізантропський хоррор

Зайнятий -У бійні природи- Ми, пасивні ссавці

Повторне відстеження, відродження ДНК через мавпу та ящірку

Тепер усвідомлюйте те, що не передбачалося забути

Ми походимо з одного Усіх

Так само, як сонячні промені проходять крізь хмарну стіну

Або холодне повітря під крилами, яке потребує підтримки

На моєму горизонті з’явилася тьмяна присутність життя

Не шкодуючи про біль, який мені може завдати

Оскільки я не бажаю повертатися

Немає ліків, які б допомогли мені знайти свій слід

Під покровом мантії, що коливається

Мій шлях освітлений чарами свічки з кварцового каменю

Мої старі архетипи тремтять від його п’янкого аромату

-Ковзання неминуче

І в шовковій пустелі воно розширюється до краю, до краю 

майбутнє

-Морфінг незліченну кількість разів, втілюючи життєві сфери

Фракталізація ліній, що нас поглинають, парадокс, як вгорі, так і внизу

На початку, обіцянка одкровення, причастя, з’єднання замовкає

ціле

Я…ми…їдемо