Memphis Will Be Laid To Waste - Norma Jean

Walk around the room with a glaze in your stare.

In your tuxedo suit.

I will give it a name.

Lower your defenses.

Lower your casket.

Open the door and open your grave.

Murder.

Now you’re doing the waltz with your murderer.

Mediocrity is the killer.

You find yourself helpless.

Christ is not a fashoin, fleeting away.

He laid emeralds in her eyes,

But I’d already tried a bracelt made of gold

And a scarlet thread around her wrist.

Everything was wrong so we sang sentimental songs.

«Oh how seldom we belong but how elegant our kiss.»

We painted crooked lines

But danced in perfect time to a love so much refined,

We know not what it is until like a dullen wine we pour into a grief know before

But never quite like this.

All i know now is regret,

It follows like a silhouette along the cobbelstone behind us,

But has nothing to say except to innocently ask,

Its voice delicate as glass,

«Do you see me when we pass?»

But i continue on my way.

Ходіть по кімнаті з блискучим поглядом.

У твоєму смокінгу.

Я дам йому назву.

Знизьте свій захист.

Опустіть свою скриню.

Відчиніть двері і відкрийте свою могилу.

вбивство.

Тепер ти граєш вальс зі своїм убивцею.

Посередність — це вбивця.

Ви виявляєте себе безпорадним.

Христос не модний, швидкоплинний.

Він поклав смарагди в її очі,

Але я вже спробувала браслет із золота

І червона нитка на зап’ясті.

Все було не так, тому ми співали сентиментальних пісень.

«О, як рідко ми разом, але який елегантний наш поцілунок».

Ми малювали криві лінії

Але танцювали в ідеальний час для такої вишуканої любові,

Ми не знаємо, що це таке, поки, як тьмяне вино, ми не вллємо в горе, знаємо раніше

Але ніколи не так.

Єдине, що я зараз знаю, це жаль,

Він слідує, як силует уздовж бруківки позаду нас,

Але не має нічого сказати, крім як невинно запитати,

Її голос ніжний, як скло,

«Ти бачиш мене, коли ми проходимо?»

Але я продовжую свій шлях.