Прости - Nomad

Я обещал тебе что обещать больше не буду,

Я управлял тобой, как будто куклой Вуду.

Я говорил, что со мной может быть опасно.

Напрасно не слушала меня, напрасно.

Как кукловод взял все нити в свои руки.

Я не знал, что обреку тебя на эти муки.

Да, я был нечестен, но что поделать,

Жизнь — это сюрприз, тут ничего не сделать.

Сам не понимаю, зачем с тобой игрался.

Смотрел тебе в глаза и мило улыбался,

Представляя при этом разбитые сердца

И как стоишь одна.

Припев:

Прости меня, пожалуйста прости.

За эту ложь, в коленках дрожь.

На ветер ты, платок свой отпусти

И все воспоминания обо мне сотри.

Так будет легче, тебе, я обещаю.

Прости, что в моем сердце ожила другая.

Прости меня, пожалуйста прости.

Просто забудь и отпусти.

Ливень, град, ураган и тучи, —

Я принес тебе все это, не оставив солнца лучик.

Ты надеялась, а я в душе топил надежды.

Оставляя тебя в мокрой от слез одежде.

Зла не держи за то, что был такой.

Будто сам я был не свой, забирая твой покой.

Ведь в сердце моем жила совсем другая,

Но она ушла и силуэт её растаял.

… я отчаянно пытался,

Но увы, эксперимент мне этот не удался.

Я врал тебе о том, что врать больше не буду,

Скажу правду: «Я не люблю тебя», я пошел отсюда.

Припев.

Я ведь знал, что ты ничего не знаешь.

Сама того не зная — ценность для меня теряешь.

Если б я был вещий, а не человеком,

Достаточно бы было всё запрятать по отсекам.

Ведь люди ищут, те бывают сволочные.

Бывают глуповатые, бывают просто злые.

Но трепаться о других — проверенный прием.

Дело ведь во мне, а ты тут не при чем.

Это ведь не ты, а я чудил нормально.

Согласен — это было ужасно, аморально.

Но жизнь идет, проносятся ветра,

Придет и южный, ведь мой ветер дул с севера.

Припев

Я обіцяв тобі що обіцяти більше не буду,

Я керував тобою, наче лялькою Вуду.

Я казав, що зі мною може бути небезпечно.

Даремно не слухала мене, даремно.

Як ляльковод узяв усі нитки в власні руки.

Я не знав, що приріку тебе на ці муки.

Так, я був нечесний, але що вдієш,

Життя - це сюрприз, тут нічого не зробити.

Сам не розумію, навіщо з тобою грав.

Дивився тобі в очі і мило посміхався,

Представляючи при цьому розбиті серця

І як стоїш одна.

Приспів:

Вибач мені, будь ласка.

За цю брехню, в колінах тремтіння.

На вітер ти, хустку свою відпусти

І всі спогади про мене зітрі.

Так буде легше, тобі, я обіцяю.

Вибач, що в моєму серці ожила інша.

Вибач мені, будь ласка.

Просто забудь і відпусти.

Злива, град, ураган і хмари, —

Я приніс тобі все це, не залишивши сонця промінь.

Ти сподівалася, а я в душі топив надії.

Залишаючи тебе в мокрій від сліз одязі.

Зла не тримай за те, що був такий.

Ніби сам я був не свій, забираючи твій спокій.

Адже в моєму серці жила зовсім інша,

Але вона пішла і силет її розтанув.

… я відчайдушно намагався,

Але, на жаль, експеримент мені цей не вдався.

Я брехав тобі про те, що брехати більше не буду,

Скажу правду: «Я не люблю тебе», я пішов звідси.

Приспів.

Я знав, що ти нічого не знаєш.

Сама того не знаю цінність для мене втрачаєш.

Якщо б я був віщий, а не людиною,

Достатньо було б все заховати по відсіках.

Адже люди шукають, ті бувають сволочні.

Бувають дурні, бувають просто злі.

Але трепатися про інших — перевірений прийом.

Адже справа у мені, а ти тут ні до чого.

Адже це не ти, а я дивував нормально.

Згоден — це було жахливо, аморально.

Але життя йде, проносяться вітри,

Прийде і південний, адже мій вітер дув з півночі.

Приспів