La Puerta de Atrás - No Te Va Gustar

Raro cómo nos mienten en vivo

En la cara aunque se vea el disfraz

Nos marean y nos mantienen en vilo

No nos muestran nunca la puerta de atrás

Mientras tanto peleamos buscando la razón

Horas y horas

Te impulsan a que vos mismo construyas el cajón

Que en cuotas vas a tener que pagar

Uno baja sus expectativas

Y se vuelve fácil de manipular

La memoria, tan primordial como esquiva

Es lo único que nos puede salvar

Mientras tanto peleamos buscando la razón

Horas y horas

Otros toman el vino de la especulación

Con el que nunca vamos a brindar

A los dueños no los nombran

Lo que falta es lo que nunca va a llegar

La nariz contra la alfombra

Ni nos matan, ni nos dejan levantar

Y mientras tanto peleamos buscando la razón

Horas y horas

Otros toman el vino de la especulación

Con el que nunca vamos a brindar

Y a los dueños no los nombran

Lo que falta es lo que nunca va a llegar

La nariz contra la alfombra

Ni nos matan, ni nos dejan levantar

Me niego a que me mientan en vivo

En la cara, ya no los quiero ver más

Son escudo de quien maneja los hilos

No nos muestran nunca la puerta de atrás

A los dueños no los nombran y ya no los quiero ver más

Que se queden con la alfombra y con la puerta de atrás

Дивно, як вони нам живуть

В обличчя навіть якщо костюм видно

Вони викликають у нас запаморочення і тримають нас на межі

Вони ніколи не показують нам задніх дверей

Тим часом боремося, шукаємо причину

годин і годин

Вони заохочують вас створити ящик самостійно

Що доведеться платити частинами

Ви знижуєте свої очікування

І ним стає легко маніпулювати

Пам'ять, як первісна, так і невловима

Це єдине, що може нас врятувати

Тим часом боремося, шукаємо причину

годин і годин

Інші п'ють вино спекуляцій

З яким ніколи не будемо тостувати

Власники не називаються

Не вистачає того, чого ніколи не прийде

Нісом проти килима

Вони не вбивають нас і не дають нам встати

А тим часом боремося, шукаємо причину

годин і годин

Інші п'ють вино спекуляцій

З яким ніколи не будемо тостувати

І власників не називають

Не вистачає того, чого ніколи не прийде

Нісом проти килима

Вони не вбивають нас і не дають нам встати

Я відмовляюся від брехань, щоб жити

В обличчя я більше не хочу їх бачити

Вони є щитом тих, хто тягне за ниточки

Вони ніколи не показують нам задніх дверей

Вони не називають власників, і я більше не хочу їх бачити

Нехай залишають килим і задні двері