Белые ставни - Николай Гнатюк

БЕЛЫЕ СТАВНИ

Николай Гнатюк

cл.

Анатолій Поперечний

Вспыхнет зарницею, вечер в лугах,

Где медуницею ветер пропах,

Где тёплым августом я тебя ждал,

Робко и радостно, робко и радостно,

В ставни стучал.

C белыми ставнями, с белыми ставнями дом над рекой,

Где мы оставили, где мы оставили, что-то с тобой,

Милое, давнее, где-то за далями, в дымке сплошной,

Ставеньки скрипнули, словно окликнули, где ж ты родной.

А над покосами, а над жнивьем,

Лето от осени за журавлём,

Как же так сталося, был мне родным,

С белыми ставнями

с белыми ставнями,

Дом стал чужим.

C белыми ставнями, с белыми ставнями дом над рекой,

Где мы оставили, где мы оставили, что-то с тобой,

Милая, давние, где-то за далями, в дымке сплошной,

Ставеньки скрипнули, словно окликнули, где ж ты родной.

C белыми ставнями, с белыми ставнями дом над рекой,

Где мы оставили, где мы оставили, что-то с тобой,

Милая, давние, где-то за далями, в дымке сплошной,

Ставеньки скрипнули, словно окликнули, где ж ты родной.

Ставеньки скрипнули, словно окликнули, где ж ты родной.

Где ж ты родной.

БІЛІ СТАВНІ

Микола Гнатюк

сл.

Анатолій Поперечний

Спалахне блискавицею, вечір у лугах,

Де медуницею вітер пропах,

Де теплим серпнем я тебе чекав,

Несміливо і радісно, ​​несміливо і радісно,

У віконниці стукав.

C білими віконницями, з білими віконницями будинок над річкою,

Де ми залишили, де ми залишили, щось із тобою,

Миле, давнє, десь за далями, в димку суцільний,

Ставеньки скрипнули, немов окликнули, де ж ти рідний.

А над покосами, над жатвою,

Літо від осені за журавлем,

Як так сталося, був мені рідним,

З білими віконницями

з білими віконницями,

Будинок став чужим.

C білими віконницями, з білими віконницями будинок над річкою,

Де ми залишили, де ми залишили, щось із тобою,

Мила, давні, десь за далями, в димку суцільний,

Ставеньки скрипнули, немов окликнули, де ж ти рідний.

C білими віконницями, з білими віконницями будинок над річкою,

Де ми залишили, де ми залишили, щось із тобою,

Мила, давні, десь за далями, в димку суцільний,

Ставеньки скрипнули, немов окликнули, де ж ти рідний.

Ставеньки скрипнули, немов окликнули, де ж ти рідний.

Де ж ти рідний.