А цыган идёт (Из к/ф "Жестокий романс") - Никита Михалков

Мохнатый шмель — на душистый хмель

Цапля серая — в камыши,

А цыганская дочь — за любимым в ночь

По родству бродяжьей души

Так вперед за цыганской звездой кочевой

На закат, где дрожат паруса

И глаза глядят с бесприютной тоской

В багровеющие небеса!

И вдвоем по тропе навстречу судьбе

Не гадая — в ад или в рай

Так и надо идти, не страшась пути

Хоть на край земли, хоть за край

Так вперед за цыганской звездой кочевой

На свиданье с зарей, на восток

Где, тиха и нежна, розовеет волна

На рассветный вползая песок!

Так вперед за цыганской звездой кочевой

До ревущих южных широт

Где свирепая буря, как божья метла

Океанскую пыль метет!

волохатий джміль - на запашний хміль

Цапля сіра - в очереті,

А циганська дочка - за коханим у ніч

За спорідненістю бродячої душі

Так уперед за циганською кочовою зіркою

На захід сонця, де тремтять вітрила

І очі дивляться з безпритульною тугою

В багряні небеса!

І вдвох стежкою назустріч долі

Не гадаючи — до пекла чи до раю

Так і треба йти, не боячись шляху

Хоч на край землі, хоч за край

Так уперед за циганською кочовою зіркою

На побачення із зорею, на схід

Де, тиха та ніжна, рожевіє хвиля

На світанок вповз пісок!

Так уперед за циганською кочовою зіркою

До ревущих південних широт

Де люта буря, як божа мітла

Океанський пил мете!