На часовых поясах - Niki L, Kris Bruklin

Двести километров из города в другой город

Позавчера я приехал, завтра уеду снова

Ты Сбереги мой сон, прекрасная незнакомка

Я давно не видел дома и мне тут нужно тепло так

Утонуть в чьих-то глаз, едва коснувшись ладони,

Но я не умею так, не причиняя боли, я

Твоё тело знаю лучше, чем учебник анатомии,

Но это вряд ли мне поможет в конце всей истории

Где-то потом это будут слушать мои с кем-то дети

Не понимая, зачем это спето, ведь с их мамой вместе

Мы уже так много лет и она лучшая на свете,

Но пока есть одиночество, ром и попутный ветер

Да и дыры в карманах, невыносимый характер

Не удивлюсь, если когда-то буду валяться на асфальте,

Но пока я не вернулся в свой любимый город

Сбереги мой сон, прекрасная незнакомка

Так боимся любить

Что увы влюбляемся в страх

Быть все время одни

На двадцати четырёх часовых поясах

Так боимся любить

Что увы влюбляемся в страх

Быть все время одни

На двадцати четырёх часовых поясах

Долечу, позвоню, не скучай, я вернусь уже скоро в твои объятия

22 на часах, тёплый чай

Я бегу на метро как бы не опоздать мне

Я сильно соскучился по твоим губам и глазам по тебе самой

Знаю получится долететь до тебя

Облетев весь шар земной

Не плач по мне, закрой глаза, представь, что я рядом

Ты так красива как город, где я никогда не полюблю сентябрь

Кричи по мне, страдай по мне, мечтай по мне хотя бы

Только не забывай, что я здесь на пол часа

И мне бежать пора бы

Так боимся любить

Что увы влюбляемся в страх

Быть все время одни

На двадцати четырёх часовых поясах

Так боимся любить

Что увы влюбляемся в страх

Быть все время одни

На двадцати четырёх часовых поясах

Двісті кілометрів із міста в інше місто

Позавчора я приїхав, завтра поїду знову

Ти Збережи мій сон, прекрасна незнайомка

Я давно не бачив будинку і мені тут потрібно тепло так

Потонути в чьих-то очей, ледь торкнувшись долоні,

Але я не вмію так, не завдаючи болю, я

Твоє тіло знаю краще, ніж підручник анатомії,

Але це навряд чи мені допоможе в кінці всієї історії

Десь потім це слухатимуть мої з кимось діти

Не розуміючи, навіщо це заспівано, адже з їхньою мамою разом

Ми вже так багато років і вона найкраща на світі,

Але поки є самота, ром і попутний вітер

Та і дірки в кишенях, нестерпний характер

Не здивуюся, якщо колись валятимуся на асфальті,

Але поки я не повернувся до свого улюбленого міста

Збережи мій сон, чудова незнайомка

Так боїмося кохати

Що, на жаль, закохуємося в страх

Бути весь час одні

На двадцяти чотирьох часових поясах

Так боїмося кохати

Що, на жаль, закохуємося в страх

Бути весь час одні

На двадцяти чотирьох часових поясах

Долечу, зателефоную, не нудь, я повернуся вже скоро в твої обійми

22 на годинах, теплий чай

Я біжу на метро як би не запізнитися мені

Я сильно скучив за твоїми губами і очима за тобою самою

Знаю вдасться долетіти до тебе

Облетівши всю кулю земну

Не плач по мені, заплющи очі, уяви, що я рядом

Ти так гарна як місто, де я ніколи не люблю вересень

Кричи на мене, страждай на мене, мрій на мене хоча б

Тільки не забувай, що я тут на півгодини

І мені бігти пора би

Так боїмося кохати

Що, на жаль, закохуємося в страх

Бути весь час одні

На двадцяти чотирьох часових поясах

Так боїмося кохати

Що, на жаль, закохуємося в страх

Бути весь час одні

На двадцяти чотирьох часових поясах