Победа - Невидь

Вольные вои, в запале пряди седых забытых легенд,

Проклятых недругов в прошлом оставив, сталь в ожидании новых побед.

Скулы стремлении к цели, cжатые в камень воля и дух

Срок бесконечный рождений отмерив, в русле небесном огненный струг.

Где вы братья по крови?

Сёстры, что верность хранят до конца:

Резали вместе мы сталью ладони, песней одной звучали сердца.

Один в поле не воин, если нет веры и блеска в глазах

Воинство Рода навечно с тобою, даже истёртое временем в прах!

Коснусь крылом, ты оживёшь средь нас в заветный час,

Нить жизней, я в руках держу судьбы заветный сказ.

Сотни дорог истоптали, тысячи ведали тяжких путей

Но, не поникнет в боях наше знамя, предков родных не забудем костей!

Рьяные подвиги павших, на острие победы венец

В неге тумана битвы бесстрашных, в прошлом пожар неуёмных сердец.

Вольные вои в запале пряди седых забытых легенд…

Мгновенья рвём земных страстей, забвенья прочь венец!

Вплети весны победы сны, хрустальных слёз колец.

Печали дно — глубокий зёв, бездонный омут уст,

Зови меня на ложе стрел — судьбы колодец пуст!

Вільні вої, в запалі пасма сивих забутих легенд,

Проклятих недругів у минулому залишивши, сталь чекаючи нових перемог.

Вилиці прагненні до цілі, стислі в камінь воля і дух

Термін нескінченний народжень відміряв, в небесному руслі вогненний струг.

Де ви брати по крові?

Сестри, що вірність зберігають до кінця:

Різали разом ми стали долоні, піснею однієї звучали серця.

Один у полі не воїн, якщо немає віри і блиску в очах

Воїнство Роду надовго з тобою, навіть стерте часом у прах!

Торкнуся крилом, ти оживеш серед нас у заповітну годину,

Нитка життів, я в руках тримаю долі заповітну оповідь.

Сотні доріг витоптали, тисячі знали тяжких шляхів

Але, не поникне в боях наш прапор, предків рідних не забудемо кісток!

Завзяті подвиги полеглих, на вістря перемоги вінець

У незі туману битви безстрашних, минулої пожежі невгамовних сердець.

Вільні вої в запалі пасма сивих забутих легенд…

Миттю рвемо земних пристрастей, забуття геть вінець!

Вплети весни перемоги сни, кришталевих сліз кілець.

Печалі дно — глибоке позіхання, бездонний вир вуст,

Клич мене на ложі стріл — долі колодязь порожній!