Мой свет - Невидь

Пестрой лентой разгадаю

Звон серебряной Зари…

Восковой свечой гадаю

На изгиб Судьбы-реки…

Позабуду, — не заплачу,

Горьких слёз не прораню…

Восковой свечой удачу

Я нагадаю, приманю…

Мой след в травах летних угадай ты!

Планет, мир загадочный, бескрайний…

Мой свет тихо льётся лунной гладью…

Рассвет полыхнёт твоею прядью.

Тихою печалью снежной

Усыплю лесную даль…

Тёплою рукою нежной

Отведу тоску печаль…

Глаз твоих бездонный омут

Не отпустит от себя!

Болью сладкой сердце стонет

В даль кромешную меня маня!

Строкатою стрічкою розгадаю

Дзвін срібної зорі.

Восковою свічкою гадаю

На вигин Долі-ріки…

Позабуду,— не заплачу,

Гірких сліз не пророню…

Восковою свічкою удачу

Я нагадаю, приманю…

Мій слід у травах літніх вгадай ти!

Планет, світ загадковий, безмежний.

Моє світло тихо ллється місячною гладдю.

Світанок палахне твоєю пасмою.

Тихим сумом сніговим

Присиплю лісову далечінь.

Теплою рукою ніжною

Відведу тугу сум…

Око твоїх бездонний вир

Не відпустить від себе!

Боллю солодким серце стогне

В далечінь непроглядну мене маня!